Не нам судити, але | Усвідомлення. День 2. Не треба боятися брати те, що хочеться. Зазвичай...

Усвідомлення. День 2. Не треба боятися брати те, що хочеться. Зазвичай рамки лише у нашої голові.Вже в інсті розповіла, але й тут теж розповім, як на мене сьогодні наорали продавці в магазині за те, що я замість гнилих мандаринів хотіла купити хороші (по ціні однаково)Сьогодні зранку я пішла до магазину й побачила, що мандарини там продаються за смішною ціною - десь 35 гривень за кілограм. Лежали фрукти в ящиках, один на одному великим стелажем. Підходжу роздивитися, а верхні повністю забиті підгнилими мандаринами: м’які та вже темні, деякі навіть у білій плісняві. І люди стояли навколо й просто мовчки перебирали цей верхній ящик у пошуках ще нормальних.Я теж кілька секунд постояла. Хотілося мандаринів, дуже. Але купувати тухлі - ні, дякую. Побачила хлопця, який поруч набирав фрукти, і попросила його: «А давай піднімеш пару ящиків, подивимось, що там нижче». Він підняв (я б могла сама, але вони важкі) - і, звісно ж, там виявилися чудові, тверді, яскраві мандарини. Ми почали їх набирати, і тут, ну, звичайно ж, підлетіли продавчині.- Так не можна робити! - різко кричить одна.- Чому це? Вони ж усі за однією ціною, - пояснюю я.- От ви всі зараз так зробите, а хто тоді візьме верхні?Я не із сором'язливих у суперечках, і хвилин 10 вистояла під натиском працівників, які у чомусь чомусь мене звинувачували. Звичайно, у підсумку я пішла з хорошими мандаринами за чудовою ціною. Але осад - залишився, і не про продавців, а про людей навколо.Знаєте, що найдивніше?Я впевнена, що люди й далі стоятимуть і вибиратимуть гнилі мандарини з тих верхніх ящиків. Просто тому, що «так прийнято», «так правильно». Ми часто стоїмо біля «верхнього ящика», обираючи з того, що є, соромлячись просто взяти краще, боячись здатися незручними, вимогливими, «тими, хто надто багато хоче». Погоджуємось на перше, що потрапляє під руку, навіть якщо це відверто погано.А правда в тому, що хороші «мандаринки» є завжди. Просто їх потрібно не боятися брати.