Кажуть, немає почуття сильнішого за любов.Але, можливо, ніщо не відчувається так сильно, як момент, коли після нескінченної тривоги, болісної чутливості й постійного внутрішнього напруження раптом настає тиша.Коли ти занадто довго живеш у власній голові.Постійно думаєш. Аналізуєш. Прокручуєш одне й те саме по колу. Повертаєшся до минулих розмов, згадуєш те, що сказала, і те, чого не сказала. Думаєш про майбутнє, якого ще навіть немає. Шукаєш відповіді там, де їх, можливо, ніколи не було.Ти відчуваєш усе надто сильно.Власні емоції. Власні страхи. Власні сумніви. Власні очікування.Навіть звичайний день іноді стає занадто гучним усередині тебе.Ти можеш лежати в тиші, але в голові все одно шумно.Думки не зупиняються. Одна тягне за собою іншу, потім соту, і ти вже не пам’ятаєш, з чого все почалося. Ти втомлюєшся не від того, що відбувається навколо, а від того, скільки всього відбувається всередині.І найстрашніше, що ти не знаєш, як це вимкнути.А потім одного дня настає тиша.Не щастя. Не радість.Просто порожнеча.Ти прокидаєшся і вперше за довгий час нічого не прокручуєш у голові. Нічого не аналізуєш. Не шукаєш причин. Не намагаєшся передбачити, що буде далі.Тобі просто — байдуже.І дивно, але в цьому немає тієї страшної порожнечі, якої ти боялася.Є спокій.Нарешті можна просто сидіти, лежати, працювати не думаючи про те, що буде завтра.Лягти спати, не аналізуючи в голові весь прожитий день та всі сценарії «а як би могло бути».Прокинутися і не відчувати необхідності одразу щось вирішувати, виправляти, пояснювати.Просто бути.Можливо, саме так виглядає момент, коли ти більше не маєш сил відчувати все так сильно.Коли мозок, який занадто довго працював без паузи, нарешті замовкає.І ти раптом розумієш, наскільки втомилася від самої себе.Від власних думок.Від постійного пошуку сенсів.Від необхідності все зрозуміти.Від спроб контролювати те, що неможливо контролювати.І в цій тиші несподівано стає легше дихати.Бо там, де більше немає сил так сильно відчувати, поступово зникає і біль.Можливо, це не байдужість.Можливо, це просто перепочинок.Коротка пауза.І, можливо, іноді нам не потрібно шукати себе, щось виправляти чи змушувати себе знову радіти.Іноді достатньо просто дозволити собі побути в тиші.Поки всередині знову не з’явиться щось живе.Не обовʼязково гучне.Може, зовсім маленьке.Але твоє.