24 лютого 2022 року не розділило моє життя на до та після. Все відбулося значно раніше - в лютому-березні 2014 року. Велика війна принесла новий досвід, який не збагачує, яким не хочеться ділитися. Це досвід численних втрат, гострого болю, виснажливої праці з горем, страшних моментів, що назавжди закарбувалися на рівні рефлексій тіла....у неділю зранку Кропивницький двічі підпав під ракетні удари. М'язи стегон і гомілок закам'яніли, і лише сьогодні зранку встала готувати каву. Як і чотири роки тому. Я готувала каву під вибухи, робила дзвінки, писала перший воєнний робочий допис і збиралася на нараду о 09:00. Чотири роки потому я у Кропивницькому, з чітким рішенням у 48 років змінювати професію та з відчуттям перших променів світла в пітьмі людини в депресії.Я не можу змінити події. Залишаю собі лише теплі спогади про 37 днів оборони Київщини - життя в житті, - і про все, що відбувалося далі.І які б зради не носилися Фейсбуком, Тредсом і Телеграмом, українці вже перемогли. Київ за три дні обернувся чотирма роками виснажливої війни, яка руйнує імперію зсередини. Не так швидко, як би нам хотілося. Втім Україна довела, що ми вміємо стояти за себе та досягати цілей.Будьмо! 🇺🇦