КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО | Я часто бачу це у клієнток: як дитячі казки про народження виростають ...

Я часто бачу це у клієнток: як дитячі казки про народження виростають у сором за тілоКоли я бачу подібний сценарій у моїх клієнток, і ми починаємо глибше досліджувати тему сорому, тіла, сексуальності та близькості, то щоразу коріння приводить нас не тільки в дорослий досвід, а й у ті самі «невинні» дитячі казки про те, звідки беруться діти.«Тебе знайшли в капусті».«Тебе приніс лелека».«Ми купили тебе в магазині».На перший погляд — це просто сімейний жарт. Наче мила легенда, яка має «захистити» дитину від незручної теми. Але психіка дитини зчитує тут значно більше, ніж нам здається.І саме тому я вирішила написати цей допис чітко й наочно для всіх: щоб ви могли побачити, як звичайна сімейна легенда про капусту, магазин чи лелеку може роками впливати на ваше ставлення до тіла, сексу та власної цінності. І головне — з цим можна працювати, і це реально змінюється в терапії.Тут є два дуже важливі послання, які дитина несвідомо виносить із таких історій.Перше — тотальне уникання теми сексу.Дитині не просто не пояснили. Їй дали красиву казку замість правди. А це означає, що мозок зчитує просте правило:про тіло, секс, зачаття і близькість говорити не можна.Якщо дорослі обходять тему стороною, значить, там щось соромне, брудне, неправильне або небезпечне.І потім у дорослому житті це проявляється дуже конкретно.Жінка не може сказати партнеру, що їй неприємно.Соромиться попросити про те, чого хоче.Не знає власного тіла.Відчуває провину за збудження.Терпить дискомфорт у сексі, бо «якось незручно про це говорити».Тобто сексуальна проблема дуже часто починається не в ліжку, а саме в тих перших сімейних посланнях:«про це мовчать».Друге — знецінення самого процесу зародження життя.І ось тут, на мою думку, ще глибший пласт.Коли дитині кажуть: «знайшли в капусті» або «купили в магазині», знецінюється сам факт того, що її поява — це результат дуже важливого, глибокого, тілесного і емоційного процесу між двома людьми.Наче нічого особливого не сталося.Просто десь лежала дитина, нікому не потрібна, а її випадково підібрали.Для дитячої психіки це інколи звучить як:«Моя поява — випадковість».«Я не результат любові та близькості».«Моє народження не має великої цінності».І потім уже доросла людина живе з фоновими питаннями, які навіть не пов’язує з цими казками:А я взагалі бажана?Моє тіло цінне чи просто функціональне?Близькість — це про любов чи просто про обов’язок?Саме тому в сексології ми дуже часто йдемо не тільки в техніки чи комунікацію в парі, а в перші сценарії про тіло, сором, народження і право говорити про це без табу.Бо якщо ваша історія починалася з «капусти», то цілком можливо, що й сьогодні близькість у вашому житті десь несвідомо залишається чимось дивним, незрозумілим і від’єднаним від любові.Але хороша новина в тому, що це не вирок. Це сценарій. А будь-який сценарій можна переписати.Тому запитайте себе чесно:що вам розповідали в дитинстві про те, звідки беруться діти?І як це могло вплинути на ваше ставлення до тіла, сексу та близькості сьогодні?#сексологія