Жінки часто бояться свого віку. Наче кожен рік — це щось, що забирає… А у мене — навпаки. Я ніколи не боялася свого віку. Бо з роками я не втрачала — я знаходила. Себе. Свої сенси. Свою свободу. І є ще одна важлива річ, яку я зрозуміла. Те, що ми старіємо —це не привід боятися. Це аргумент жити. Жити тут і зараз. Не відкладати на потім те, що важливо сьогодні. Говорити те, що хочеться сказати. Обирати те, що відгукується саме тобі. Носити той одяг, у якому ти — це ти. Купувати ті прикраси, які радують тебе, а не “підходять під щось”. Їхати в ті подорожі, які хочеться прожити, а не “колись потім”. Будувати життя так, щоб тобі в ньому було добре. Це також про сміливість іти від не своїх людей. Без драм. Без почуття провини. Бо з віком дуже чітко стає зрозуміло:не потрібно 100 контактів. Потрібно кілька. Але своїх. Зрілих. Цілісних. Тих, поруч з якими немає напруги “я повинна”. Де є простір бути. І можливість бути разом не “бо так треба”,а тому що хочеться. І це приймається. Мої 51 для мене— це не цифра. Це рівень глибини, до якого я дійшла. І чесно? Мені тут подобається 💛

А як у вас із цим —ви ще відкладаєте життя “на потім”чи вже почали жити зараз?#особисте