Людське серце прагне бути обраним. Не за те, що воно створює. Не за те, наскільки корисним воно може бути. А просто за те, що воно існує.Однак, коли це відчуття бажаності бракує, щось всередині нас починає компенсувати.Ми починаємо добровільно займатися всім.Вирішувати проблеми, які ніхто нас не просив.Нести емоційний тягар, який ніколи не був нашим.Ставати тим, на кого можна покластися. Тим, хто вирішує проблеми. Сильним другом. Людиною, якій усі телефонують, коли життя руйнується.Зовні це виглядає як щедрість і ресурсність. Всередині це може бути тихим криком про любов.«Якщо я буду достатньо корисним, можливо, мене не покинуть».«Якщо я буду достатньо потрібною, можливо, я буду важливою».«Якщо я продовжуватиму давати, можливо, хтось зі мною залишиться».Тож ми будуємо свою цінність навколо служіння. Навколо корисності. Навколо того, щоби бути незамінними.Але бути потрібною — це не те саме, що бути бажаною.Люди можуть потребувати того, що ви робите, і все одно не бачити, хто ви є у серці. Вони можуть покладатися на вашу силу і ніколи не помічати вашого виснаження.Вони можуть прийняти вашу допомогу так і не пізнавши вашого серця.Справжня приналежність відчувається інакше.Ти бажана, навіть коли ти відпочиваєш.Бажаний, коли тобі нічого запропонувати.Бажана, коли ти не рятуєш, не доводиш і не виступаєш.Просто ти. Такий чи така, як ти є.#ресурс