Широковідома у вузьких колах концепція стверджує, що довгострокові стосунки формуються не стільки «зовнішньою дорослою» особистістю, скільки емоційними моделями, сформованими в дитинстві. Зокрема, теорія прив'язаності показує, що те, як людину втішали, підтримували чи ображали на ранньому етапі життя, впливає на те, як вона реагує на близькість, конфлікти та вразливість у дорослому віці. Коли ви одружуєтесь з кимось, ви також співпрацюєте з його\її типом прив'язаності, його\її емоційними тригерами та його\її незадоволеними потребами, що були сформовані у дитинстві так, чи інакше. Концепція «внутрішньої дитини» стосується раннього емоційного обумовлення. У моменти стресу чи конфлікту люди часто повертаються до захисної поведінки, засвоєної в дитинстві, такої як замкнутість, захисна позиція, бажання догодити людям або емоційне відсторонення. Розуміння цього може перетворити конфлікт у стосунках із особистої атаки на розуміння минулих ран. Дослідження емоційно-фокусованої терапії показують, що пари, які вчаться розпізнавати та реагувати на глибинні потреби один одного - відчувають сильніше задоволення від стосунків та стабільність. Коли партнери почуваються емоційно безпечно, їхні нервові системи корегулюються, знижуючи рівень гормонів стресу та зміцнюючи зв'язок. Шлюб як формалізовані серйозні стосунки – це не просто двоє дорослих, які ділять обов'язки, a також дві нервові системи, що сформовані дитячим досвідом і вчаться створювати безпеку разом. Коли ви розумієте внутрішню дитину, ви розумієте i якими мають бути гармонійні стосунки із нею. У своїй роботі з клієнтами я часто працюю саме з такими запитами, тому маю достатньо досвіду - звертайтеся.#стосунки