КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО | Ми дуже рідко закохуємось «в людину». Частіше — в знайоме відчуття.Іно...

Ми дуже рідко закохуємось «в людину». Частіше — в знайоме відчуття.Іноді — навіть у знайомий біль.Так, це звучить дивно, але дуже часто ми обираємо партнера, який дивно схожий на когось із нашого минулого. Особливо — на того, хто колись не задовольняв наших потреб: не бачив, не чув, не приймав, не давав опори.Наче психіка каже:«Тоді не вийшло — зате тепер я оберу того самого типу людину… і в мене нарешті вийде вибороти своє».А потім історія повторюється.Та сама нерівність.Та сама самотність поруч із людиною.Та сама боротьба за крихти уваги, тепла чи поваги.Чи це вирок? Ні. Але це дуже поширений сценарій, у який легко впасти, якщо йти в стосунки «з закритими очима», сподіваючись на диво.Що з цим робити?Перед тим, як переступити поріг стосунків чи шлюбу, є кілька дуже чесних кроків, які варто зробити.Кілька внутрішніх рішень, без яких навіть найперспективніші стосунки можуть повторити старий болючий сюжет.Які саме?Про це ми будемо говорити на курсі «Поріг» — для жінок і дівчат, які хочуть не просто «вийти заміж», а зайти в стосунки свідомо, гідно і без зайвих драм.Якщо відгукується — напишіть у коментарях «Поріг», і я надішлю деталі.#стосунки