КЛІНІЧНА ПСИХОЛОГИНЯ НАТАЛІЯ НАУМЕНКО | Моя мама якось розповіла, що зайшла до кімнати, де кілька знайомих обг...

Моя мама якось розповіла, що зайшла до кімнати, де кілька знайомих обговорювали її, навіть не здогадуючись, що вона поруч. Вона лише усміхнулася, похитала головою і спокійно вийшла. 🕊Вона також казала, що мала подругу, яка говорила про неї погані речі. Подруга так і не дізналася, що мама все знає, бо мама ніколи їй цього не сказала. Вона просто усміхнулася і відійшла від цієї дружби. 🕊Були й родичі, які відвернулися від неї тільки тому, що вона нарешті почала відстоювати себе. Тому, що перестала «перепливати океани» заради тих, хто навіть не допоміг би перейти міст. І цього разу мама теж лише усміхнулася, похитала головою й пішла далі. 🕊Я запитала її: як можна так легко відходити від людей, які зрадили, удаючи друзів чи рідних? 🕊Вона відповіла: щоразу, коли постає такий вибір, треба вирішити, хто справді може йти з тобою далі. І саме це показує, кого з собою брати не варто. 🕊Мама пояснила: ніколи не варто сердитися на тих, хто зрадив — навіть якщо це близькі чи друзі. Просто варто гідно відійти й продовжити свій шлях, насолоджуючись товариством нових людей, яких Бог поставить на твоєму шляху. 🕊З мережі #роздуми