Серед фальшивої утопії, де за милими посмішками ховається капіталізм; серед зруйнованих стін, котрі люди вважали своїми покровом. Вітер змін накриє тайфуном звідусіль, змітаючи пил і бруд з цієї «святої» землі. Поглянь же вгору, простеж поглядом той захід сонця, який не дозволено бачити убогим. Квота, яку ви встановили — так люб'язно оминула вас, але не інших.Очистити світ, щоб ще одну ніч пережити... Зброя тут не ніж, адже це зганьбило б їх гордовито-добродушний вигляд. Це отрута зі слів: кожен подих вимагає покори, що в простолюдді — «вірністю» звалося.Але що ж не так з тобою? Наївність і білизна, на яких влада могла б побудувати ще сотні таких «священних» міст, у твоєму серці вичерпали себе в нуль. Ти відрікся від покори, як і від свободи, ставши власним заклятим ворогом.Сонце вже зайшло за обрій, залишаючи лише одну надію для зруйнованого людською жадібністю штучного раю. Моє обличчя, напевно, тобі ніколи не стане долею забути, хоч я й доклав всіх зусиль для цього. Чекаєш повернення того, чиї очі поховали попіл лісовий і дим палаючого дому. Але, можливо, через роки й розлуки шепіт — день настане той, коли…Ми обов'язково зустрінемося знову, мій друже.