​​13 квітня — 135 років Риті Нещадименко14 квітня — 130 років Йосипу ГірнякуЗірки «Молодого театру» й «Березоля», школа Леся Курбаса.«Спомини» Йосипа Гірняка можна придбати у Видавця Олександра Савчука. Він згадує Риту у складі 1-ї майстерні Мистецького об’єднання «Березіль».«У цій майстерні були чотири співробітники “Молодого театру”: Ріта Нещадименко, Гнaт Ігнатович, Фавст Лопатинський і Валентина Чистякова. Їхній професійний стаж іще не був заштампований певними негативними навиками, яким Курбас ще в маніфестах Молодого театру об’явив війну. У 1-й майстерні вони зайняли провідні позиції і допомагали Курбасові у тренуванні молодняку».Нині про Риту Нещадименко на Вікіпедії переписано з якогось радянського довідника: українська радянська актриса. Померла 25 квітня 1926 року.Акторка не написала спогадів, бо молодою, у розквіті таланту вкоротила собі віку.Степан БондарчукРІТА НЕЩАДИМЕНКОМені ніколи не доводилося писати згадок про близьких друзів і товаришів по роботі. І зараз, коли я хочу говорити про Ріту, я не знаходжу слів. В уяві встає образ людини, своєрідної людини, глибокої натури і без краю проникновенного мистця.Акцентована виключною емоціональністю Ріта носила в собі стихію відчуття, і навіть мислення у неї було чуттєве, емоціональне. Це опреділяло її місце в житті. Такі натури ніколи не займають становища, на яке мусили б ставати по своїх здібностях. І часто ламаються на половині шляху. Тим більше ми мусимо відчувати втрату Ріти — бо виключними натурами нас природа обділяє надто скупо.Мистецьку роботу Ріта почала з «Молодого театру». Заглиблюючись у природу мистецтва, в природу творчості, вона завжди шукала захований зміст перетворення. Коли працювала над роллю, то входила в працю до вичерпання. Не розриваючись із думками про створений образ, мучилась тремтінням за його долю, за формальне окреслення вимріяної реальності, боліла вигаданою нікчемністю своєї кволості.Колосальний талант Ріти не вспів розгорнутися цілком. Причини цьому в загальних бурях нашого переходового часу. Брак репертуару, брак матеріалу (ролей), де може розгорнутися такий колосальний талант, як Рітин, завжди мучив цього виключного майстра, що в своїй безкомпромісності був жорстоким до самого себе, до своєї роботи. Період шукання шляхів театру в «Березолі», коли перше слово належить режисурі, особливо мучив Ріту. Але вона любила свій рідний «Березіль».І тим більшою трагедією була неможливість розгорнення цієї обдарованої індивідуальності. Ріта була лише акторка і не могла сама творить собі репертуару Але зате її роботи в ролях, навіть у невеликих, дивували своєю глибиною, соковитістю і проникновенністю змісту та майстерністю форми. Це був великий майстер...Хіба ще мовити про Ріту як товариша... Чулість до людей заслоняла в Ріті свою власну особу. Ні краплини фальші, ні росинки формального відношення, лише теплота, любов і братня щирість... В ній ми дійсно загубили те перетворення любові й товариського чуття, яке нам так потрібне і без якого й саме буття була б пуста формальність...Ми не зуміли її зберегти... Що ж наші спогади... Слова. А більшого сьогодні в нас нема для Ріти. Вона нічого вже не потребує. І зараз я, пригадуючи цю людину, вбачаю прості і великі здивовані очі, які наче промовляють: «Навіщо це мені?..» І хочеться сказать: «Це більше для нас, а не для тебе». Пробач, загублений наш друже, що ми і в цім є справжні егоїсти.#наші20