#книговідгук_історика Автор: Едвард Дольнік🇺🇸

Назва: "Динозаври на званій вечері. Як ексцентричні "вікторіанці" відкрили доісторичних істот і випадково перевернули світ"

Видавництво: "Наш Формат"Перекладач: Геннадій ШпакДумаю, не так багато дітей-міленіалів оминула «динозаврова» лихоманка. Не берусь стверджувати за інші покоління, але моє точно гралося іграшоковими динозавтрами, читало різні екциклопедії та уявляло, як це – побачити динозаврів, як у легендарній франшизі Стівена Спілберга. Наскільки пригадую, якоїсь серйозної літератури про динозаврів не було – так, попса з яскравими малюночками у енциклопедіях, розмальовках та коміксах. Підозрюю, як би книга Едварда Дольніка трапилась мені в умовному 2006 – світ моїх захоплень міг би піти зовсім іншим шляхом, і замість шукати партизанські схрони у городі я копав би ями у пошуках викопних решток доісторичних істот. Я не жаліюсь, мене все влаштовує) Але читаючи цю книгу, періодично думав про те, а якби… якби цю книгу я читав у 13, а не 30 років.Уявіть собі світ початку 19 століття.

Великі імперії панують над Землею, світ давно впорядкований та звичний – класи, що снують століттями, релігія, що пояснює все і скоро відсвяткує 2 тис років, природа, що існує для людини і світ, який неможливий без людини.

Ідилічний, зрозумілий світ, який ось-осб готові зруйнувати кілька диваків – бідна жінка Мері Еннінг, що вижила в дитинстві від удару блискавкою і заробляла тим, що продавала дивні цікаві камінці, що періодично можна було знайти на узбережжі Ла-Маншу.Вільям Бакленд – дивак-геолог, що перетворив свій будинок на звалище кісток і досліджував (в тому числі й на смак) усе, що можна було знайти на землі і під землею.

Річард Оуен – жахливо слизький і неприємний тип, який і придумав слово «динозавр» та вперше систематизував усі наявні дані про дивних істот.Хто такі динозаври? Може, тварини, що не пережили всесвітній Потоп? А може, біблійні чудовиська – той самий Левіафан? Чи дивні міфічні істоти, казки про яких розповідала бабуся? Або взагалі – ці рештки – абсолютне ніщо і виплід дивної людської уяви? Може це просто дивне, гарне, але лише каміння?

Знахідки скам’янілостей породили, можливо, найбільшу кризу людської ідентичності від народження Ісуса. Ніколи і ніщо до цього так не перевертало уявлення про світ навколо, як дивні скам'янілості, що нагадували рештки чогось невідомого і неймовірно давнього. Чогось такого, що його вік неможливо уявити людським мозком.Якщо дивим кісткам мільйони років, то біблійний вік Землі – вигадка? Якщо людина – вінець Божого творіння, чому скільки часу планета існувала без людини? Якщо Бог – добрий і всемогутній, навіщо він створив істот, які вимерли?

Питання, питання, питання. Десятки питань, на які неможливо дати відповідь, не переглянувши попередні судження, що існували століттями. Світ прийшов у рух. Ідентичність, що змогла пережити 1,5 тисячі років, змушена була якось реагувати на те, що Мері Еннінг знаходила на березі, а Вільям Бакленд досліджував у своїй квартирі-лабораторії.«Динозаври на званій вечері» - прекрасне дослідження на межі кількох наук – історії, геології, палеонтології та теології. Це те, що я люблю найбільш і від чого неймовірно кайфую. Книги «на межі» дозволяють вийти за звичні рамки історичного дослідження і глянути на історичний світ трошки ширшими очима. На початку ХІХ століття на Богом Благословенному острові несподівано виринули жахи з праісторії – дивні створіння, які змінили все. Можливо, динозаври - найбільш відомий приклад, як те, чого більше не існує в реальності, змінює саму реальність. Світ мав змінитись. Люди мали змінитись. Світогляд мав змінитись. Маленькі камінчики, що іноді виринали на світ Божий після бурь та ураганів, в руках Мері Еннінг та кількох одержимих науковців стали першою великою революцією ХІХ століття.