Наш Формат | Відчуваю, що мені бракує вродженої допитливості для ефективної взаємод...

🌚 Відчуваю, що мені бракує вродженої допитливості для ефективної взаємодії з командами, клієнтами, партнерамиТому почала читати книгу «Сила запитань». 💬 Якщо вірити написаному у вступі, то вона про інструмент лідерства через правильно поставлені запитання.Цитата з книги: «Часом ми запитуємо, бо справді потребуємо інформації. Часом — щоб почути бажану відповідь. А іноді відповідь узагалі не має значення, і ми прагнемо реакції». Автор каже, що здебільшого переконування є самозахистом, але також це вміння доводити свою думку через запитання. Тож, щоб переконувати — потрібно не говорити, а запитувати.Помітила, що в мене здебільшого слово «переконувати» викликає негативний присмак, бо асоціюється з тиском. Але автор пише про повсякденну комунікацію з якою ми стикаємось, коли хочемо аби:- нас почули, зрозуміли;- повірили в нашу ідею / проєкт так, як віримо ми;- пристали на нашу пропозицію; - чи банально аби переконати когось із «домашніх» прибрати в домі чи помити посуд. Я тільки почала читати, але вже зловила себе на думці, що дійсно здебільшого проблеми починаються від того, що ми не ставимо запитання, а робимо висновки чи навіть приймаємо рішення виключно орієнтуючись на своє сприйняття. При цьому, уникаємо запитань не через байдужість, а тому, що: 🪐 Є страх задати дурне питання. Хочемо виглядати розумнішими, компетентнішими, всезнайками, бо як це не знаю відповідь на якесь із запитань, я ж експерт/ка, лідер/ка, спеціаліст/ка (підставте свій варіант)... А це про его;🪐 Хочеться контролювати все;🪐 Не хочемо витрачати зайвий час на уточнення, підтвердження чи спростування думок (особливо, коли горять дедлайни). Я так свого часу аби пришвидшити вихід матеріалу в медіа Bestseller, як редакторка втрутилась у журналістський текст й переписала те, що мені здалось недоцільним (й не погодила, бо це здалось мені дрібницею напротивагу терміну, який піджимав). Не пишаюсь цим, більше так не роблю та вдячна, що журналістці й мені вистачило сил вирішити цей конфлікт та продовжити співпрацю. Звісно, я виросла на своїй помилці і зробила висновки, що краще зайвий раз уточнити, ніж образити почуття інших. 💡 А як ви гадаєте, чому коли хочемо переконати інших — рідше ставимо запитання, а більше говоримо, аргументуючи правильність наших думок?