Хтось чекав, що після умивання рук США від російсько-української війни нарешті опритомнить ЄС і найбільша економічна потуга світу візьме справу у свої руки. Гучні заяви і назви. «Коаліція рішучих»… Не сталося. Хтось ввважав, що Трамп як лідер найбільшої воєнної потуги в світі (у якого навіть Міністерство оборони називається міністерством війни) вирішить українське питання в прямій розмові з Путіним в Анкориджі на Алясці 15 серпня 2025 року. Не вирішив. Тоді хтось увірував, що Сі на початку вересня опритомнить свого васала і заставить припинити війну. Тим паче, що Китай як не дивно на відміну від багатьох стратегічних союзників принаймні публічно не піддає сумніву територіальну цілісність України. Не заставив і не припинив. Брюссель, Вашингтон і Пекін по черзі розписалися у своєму безсиллі вирішити як вони називають українську кризу. Проблема в тому, що ми мали неправильну оптику. Бо насправді ніхто не здатен зупинити Путіна (а це єдине вирішення російсько-української війни) окрім України. Не Вашингтон, Брюссель чи Пекін є ключем до вирішення «українського питання, а Київ єдиний чинник і запобіжник вгамування російської агресії і не перекидання третьої світової війни на територію ЄС. Ми виявилися не лише єдиними дорослими в кімнаті, але й єдиними, хто зустрічає агресора з мечем. Така наша геополітична реальність і місія. Самотність і Відповідальність. Наша Доля. Наш Шлях. Результат якого залежить лише від нас… Тому не чекайте вітру з поля. Бийтеся…