Поки армія спливає кровʼю на фронті у екзистенційний війні з відвічним ворогом, (відчуває критичний брак вояків на піку ворожого наступу) ухилянти в тилу влаштували брутальні ігрища.«Ухилянти при владі» вирішили скористатися нагодою щоб централізувати корупційну систему, а «ухилянти псевдоантикорупціонери» (такі ж огидні як і прокурори-інваліди з довідками, бронями і відрядженнями у київський котел), вирішили колективно допомогти путіну і почати валити країну зсередини, розпалюючи громадянське протистояння. Зруйнувати країну всередині руками дітваків, знищити суспільну синергію - це каїновий гріх усіх, хто влаштував це мерзенне дійсно. Тепер усі ці ухилянти мають псевдо виправдання чому вони не фронті. В суспільстві затирається значення реального фронту, перекидається на другий план… Все більше чую, що виявляється не москва і путін є головними ворогами, а чийсь конкретний політичний конкурент у доступі до корита. Скільки вже разів в історії саме це руйнувало українську державність, а не прямі ворожі удари. Схоже принцип після мене хоч потоп, особисті амбіції стоїть вище історичних викликів, які стоять перед нацією. Прикро що не екзистенційна війна, а особисті амбіції для багатьох набагато важливіші. Коли у 2014 році багато хто скандував «Хунта Буде», я запитував з кого вона складатиметься. З совків з генеральськими погонами? Тепер все більше пересвідчуюсь, що саме ті, хто проливали кров і є основою майбутньої української еліти. А ті, хто уникнув свого почесного права і знехтував обовʼязками в майбутньому не матимуть права керувати навіть громадськими туалетами. Ні татарови, ні шабуніни… А зараз головне вистояти. Доля України вирішується на кожній спешці, де бʼється український вояка (який державницькою свідомістю давно переріс тиловий мотлох), а не у брудних ігрищах тилових недомірків… Як і європейське чи просто майбутнє української держави… І поки стоїть піхота стоїть і держава…