АГРЕСІЯ, ЯКУ РОЗПАЛЮВАЛИ ПРОТИ ВІЙСЬКОВИХ, ОБЕРНУЛАСЯ НОЖЕМ БІЛЯ ГОРЛА ДИТИНИ У ЛЬВОВІКоли українки в образі «матерів» та «дружин» кидаються на військовослужбовців ТЦК, намагаючись вирвати з їхніх «лап» своїх «черешеньок», коли вони радіють вбивствам військових, зриваючись з ланцюга під захистом чужих синів, чоловіків і дочок, виправдовують своїх ухилянтів і йдуть на поводу в російських інформаційних операцій, створюючи хаос і працюючи на зниження обороноздатності країни — вони не думають, що хвиля цього безумства повернеться проти них самих саме таким чином.Історія у Львові стала ще одним тривожним сигналом. За даними поліції, 43-річний чоловік, побачивши військовослужбовців ТЦК, спочатку застосував газовий балончик, а потім схопив 13-річну дівчинку та приставив їй ніж до горла. Дитина випадково опинилася поруч. Її врятували, а нападника затримали.Але найстрашніше у цій історії — масштаб атмосфери, у якій агресія до військових поступово перестає бути для частини суспільства чимось неприйнятним. Коли роками в інформаційному просторі культивується образ військового як ворога, коли побиття людей у формі викликає сміх і схвалення, а будь-яка спроба навести порядок у мобілізації автоматично оголошується «злочином проти народу», суспільство починає втрачати межі допустимого.Проблеми мобілізації існують. Помилки й порушення можуть бути. Але країна, яка дозволяє перетворити ненависть до власної армії на масову емоцію, рано чи пізно отримує хаос. І тоді жертвами стають уже не тільки військові, а випадкові діти на вулиці.Війна — це ще й боротьба за те, щоб суспільство не втратило здоровий глузд.