Миколаїв life news | Нещодавно завершився саміт НАТО в Гаазі, який став черговим тривожним ...

Нещодавно завершився саміт НАТО в Гаазі, який став черговим тривожним сигналом для України. У підсумковій декларації саміту, Україну згадали лише один раз — у формулюванні про «непохитні зобов’язання» з надання військової допомоги. І жодного слова про перспективи членства в Альянсі. Натомість, за лаштунками саміту звучали зовсім інші меседжі — холодні, цинічні, а подекуди навіть принизливі.За даними Bloomberg, президент США Дональд Трамп на закритому засіданні лідерів НАТО заявив, що з Україною «треба щось робити», бо ситуація «повністю вийшла з-під контролю». А під час зустрічі з Володимиром Зеленським, Трамп обмежився формальністю — «просто поцікавився, як у нього справи». При цьому обіцянка «обговорити труднощі» українського президента так і не була виконана.Більше того, сам Трамп відкрито визнає, що має «особисті проблеми» із Зеленським, і саме це, схоже, визначає тональність американської політики щодо України. У 2020-му Зеленський зробив ставку на демократів, і тепер республіканський лідер просто мститься. Але мстячи Зеленському, він по суті мститься всій Україні.Одночасно США вже скорочують фінансування на оборонні потреби України у 2026 році, про що офіційно повідомив Пентагон. Паралельно з цим Угорщина на чолі з Віктором Орбаном не лише блокує старт переговорів про вступ України до ЄС, а й категорично відмовляється сідати за один стіл із Зеленським разом із лідерами Туреччини, Словаччини та США.Ми опиняємось у ситуації, коли ті, кого ще вчора називали «надійними союзниками», сьогодні прагнуть дистанціюватися від України. У найкращому разі — це порожні заяви про «солідарність» і патетичні обіцянки, які не підкріплюються конкретикою. А на фронті тим часом триває реальна війна — з реальними втратами.Це не просто криза зовнішньої політики. Це — провал нашого стратегічного курсу. Доки керівництво країни не визнає помилок, не почне шукати реальні механізми перезавантаження як внутрішньої, так і зовнішньої політики — ми й далі втрачатимемо території, людей, підтримку.Час сказати чесно: ми не можемо дозволити собі розкіш сліпої віри в порожні обіцянки. Потрібна твереза переоцінка ситуації, зважені рішення і політична відповідальність. Інакше на кону — саме існування нашої держави.