83-ті роковини трагедії Бабиного Яру. В цей день я хочу сказати лише дві речі. Перше. Вічна памʼять усім десяткам тисяч загиблих від нацистського терору. Це наочний приклад, на що спроможне неконтрольоване зло, і чому його треба нищити. Друге. Я прекрасно памʼятаю кожну людину, яка 3 роки тому просувала в Києві меморіал жертвам Бабиного Яру за російські гроші підсанкційного олігарха Фрідмана. Хороший пост сьогодні написав Віталій Кличко, з правильними акцентами, чіткими оцінками. Віталію Володимировичу, а чо не згадали, як 3 роки тому лобіювали російський проєкт за російські гроші і не бачили в цьому жодної проблеми? Чому про це не згадують і не вибачаються усі інші представники міської адміністрації, народні і міські депутати, представники Кабміну, Офісу Президента, лідери громадської думки і кишенькові медіахвойди, які за $20 розповідали який класний проєкт, треба срочно робить у Києві меморіал національної памʼяті на русняві гроші? Це питання і до партії Голос, співпрацю з якою я розірвала якраз на тлі ситуації з цим меморіалом. Вдумайтесь: лише 3 роки тому, за якісь пару місяців до повномасштабного вторгнення мер Києва, більшість Київради, люди з центральної влади були готові просто віддати в руки росіян надважливий проєкт нашої національної памʼяті, неймовірно чутливий і придатний до ворожої пропаганди. Яка була закладена в концепцію проєкту. Десятки «моральних авторитетів» вписувались за це і виправдовували руснявий вплив в столиці, а мене і моїх однодумців називали міськими божевільними. Ні, друзі, треба нести відповідальність і за помилки, і за свідоме шкідництво. Я вас усіх памʼятаю і буду нагадувати про вас іншим. Сподіваюсь, ви тими рублями вже подавились. Кончені лицеміри.