🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️ 🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️🅰️

У слов’янських віруваннях існує особлива категорія померлих, яких називають заложними мерцями. До неї відносять людей, які померли передчасно, насильницькою смертю або за обставин, що порушують звичний порядок смерті: утоплеників, повішених, опойців (померлих від уживання алкоголю), нехрещених дітей та інших "нечистих" покійників. Серед них особливо вирізняються утопленики – загиблі у воді, та повішені – ті, хто помер через повішення. Згідно з народними уявленнями, людина, яка померла такою смертю, не завершувала свій земний шлях так, як звичайний покійник, а тому її душа могла залишатися поруч із людським світом, повертатися до місця смерті, являтися живим і завдавати їм шкоди.⭐️⭐️

У деяких українських ⭐️⭐️ повір’ях вважається, що ⭐️⭐️ після смерті утопленик ще сім років може залишатися серед живих. Упродовж цього часу він продовжує з’являтися в місцях, пов’язаних із його загибеллю, а з настанням кожного нового місяця повертається саме туди, де колись утонув. Цікаво, що переслідувати людину утопленик може лише на такій відстані від берега, до якої під час весняної повені доходила вода. Зовнішність утопленика описують по-різному. В одних оповідях він виглядає як звичайна людина, але при цьому чорний, мов вугілля, і має дуже довге волосся; в інших — здається цілком білим. Утопленик також може набувати різних подоб: кудлатого чоловіка, дитини, коня та інших істот.

🌫️🌫️

Особливо характерними 🌫️🌫️ є оповіді про помсту утоплеників за образи, завдані їм за життя або вже після смерті. Так, одна утоплениця являлася людям і заманювала їх за собою, тому що після її смерті якийсь чоловік ударив її по обличчю. Інша з помсти пускала назустріч сплаву колоди, оскільки сплавники раніше відштовхували її від плота жердинами. Особливо часто утопленики дошкуляли рибалкам, не дозволяючи їм ловити рибу. Трапляються оповіді, у яких утопленик намагається затягнути юнака у воду і змусити його повторити власну долю. У сербів розповідали, що водяник може вночі тричі покликати того, кого має намір утопити. Якщо людина відгукнеться, водяник нібито повідомить їй день, коли вона потоне. У деяких народних повір’ях навіть певні сновидіння сприймалися як провісники утоплення: людині снилося, що перекинутий човен пливе догори дном, що у склянку переливають воду через край, що хтось промиває м’ясо та здійснює інші дії, пов’язані з водою.⏺

Вода, як відомо, посідає ⏺ важливе місце і в гадальній ⏺ практиці. Наприклад, якщо ⏺ дівчата на Івана Купала ⏺ пускали водою вінки і чийсь ⏺ вінок тонув, це могло ⏺ сприйматися як лихе ⏺ знамення – для його ⏺ власниці очікувалася ⏺ смерть у воді.

🌙

Особливо важливе місце у слов’янських уявленнях посідає зв’язок утоплеників з атмосферними явищами. Як і інші заложні покійники, вони могли вважатися пов’язаними з дощем, грозовими та градовими хмарами. У деяких повір’ях душі утоплеників перебувають у хмарах і здатні переносити їх або відводити. Так, до утоплеників зверталися з проханнями відвести градову чи грозову хмару. У таких замовляннях покійника називали на ім’я і просили не йти туди, де перебувають люди, а відвести хмару в гори або в безлюдне місце. Також сильним вважався зв’язок утоплеників із посухою. Причиною посухи вважалося саме утоплення людини або її неправильне поховання. Вірили, що після поховання утопленик відчуває нестерпну спрагу і тому витягує вологу із землі.

🌫️🌫️🌫️

Повішений в 🌫️🌫️🌫️ українських повір’ях багато в чому схожий на утопленика. Йому також приписують здатність ходити землею після смерті протягом семи років, лякати людей, змінювати подобу та завдавати їм шкоди. Але тут є важлива відмінність. Повішений особливо тісно пов’язаний із місцем свого самогубства, і якщо людина повісилася в лісі, на дорозі, у господарській будівлі чи в іншому місці, цей простір після її смерті міг набути лихої слави. У деяких повір’ях навіть вважалося, що після смерті такої людини починається сильна буря.