🔠🌟🔠🔠🔠🔠🔠 🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🔠🌟🍎Образ відьми в слов’янській традиції — один із найстійкіших і найбагатошаровіших, і його неможливо звести до карикатурного образу "старої злої баби з мітлою", створеного постхристиянською уявою. В українській традиції відьму найчастіше називають відьма, рідше — чарівниця, вража баба, нечиста; у польській мові — czarownica, wiedźma. Цікаво, що слово wiedźma в польській мові етимологічно пов’язане з дієсловом wiedzieć — «знати», що вказує на сакральне знання, доступне лише посвяченим; так само і українське відьма має корінь, пов’язаний із «відати» — тобто знати.👍У народному уявленні відьми 👍поділялися на родимих і 👍вчених. Родимі відьми 👍народжувалися від 👍матерів-відьом, а вчені 👍ставали відьмами, 👍«продавши душу дияволу» 👍або перейнявши знання від 👍старої відьми під час її 👍передсмертної агонії.🤩Особливим аспектом кожної відьми була здатність керувати стихіями — риса, характерна як для польської, так і для української відьми. Згідно з поліськими записами, відьма могла «відводити дощ», «забирати хмари», «викликати град», також у народних віруваннях згадується, як відьми «лили воду в решето», «переливали молоко з чужої хати до своєї», підливали під поріг або в хлів особливі настої, або ж з колесом обходили все стадо корів: 🤩«Перед Іваном Купалом вєдьми ходять вечером і доять чужіє корови. І бєрот вєдьма колєсó з воза, і єтоє колєсó на палку, на вигнутую палку, дугу, шоб оно нє з’єхало, – і обгоняє ўсю дєревню, вокруг дєревні. У´ двенацать часоў, шчоб люді нє відєлі. Дєлала, шчо єй ўсьо ідьот: і масла много, і сира. І єй помогають дєті ў бєлих шапочках – черти». Цікаво, що відьмою часто ставала жінка, яка виходила за межі соціально припустимого: вдова, самітна, бездітна, надто розумна або надто вродлива. У народному розумінні відьма — це жінка, «що сама собі на умі», нелюдима, з лихим оком, «що мовчить, а все знає», «що на Пасху до церкви не ходить». Такі жінки лякали й дратували сільську спільноту, їх остерігалися — і тому могли легко звинуватити в чаруванні. Етнографічні записи кінця XIX — початку XX століття з Галичини й Поділля сповнені описів таких випадків: «вона щось знає, до неї вночі ходять», «після неї в корови молока не стало», «її бачили, як вона гола бігала на Івана Купала».🤩Українська фольклорна відьма може перетворюватися на тварин (змію, кішку, собаку, ворону, ласку, косулю), або ж на комах (муху, метелика, павука), а також на предмети побуту (решето, клубок, колесо, кошик, гілку, кущ ожини). Вірили, що вночі вона виходить з тіла й літає — «як тінь, як вітер», тому люди казали: «вийде з рота синя нитка — то душа її літає». Подібні мотиви є і в польському фольклорі: відьма могла перетворюватися на сову або ворону й прилітати до хати жертви, викрикуючи її ім’я. 📖«Відьми – то звичайні такі жінки були: в ніч воно перекидається в кота таке і йде доїти корову. А як її зловлят – були такі, шо ловили. Ото була в чоловіка корова, мала теля, а він глядит, бо він знав, шо таке є. То приходе кицька, м’явкає, і там коло корови. Він взяв її, ту кицьку, зловив і накрив відерком, а вона перекинулася в прача. Тоді той чоловік взяв і свідерком прокрутив в тому прачу дзюрку і повісив на стіні. Потім подивився – а її вже нема на стіні. А в сусідки в руці викручена дзюра. Ото вона, та сусідка, була така відьма, шо ходила корови доїла. Відьма може видоїти корову, забрати молоко, і корова потому не дає молока, битися буде».(Записано у селі Куликів Кременецького р-ну Тернопільської обл. від Батинчук Мотрі Терентіївни, 1919 р.н.) 🤩Також не слід забувати, що українська відьма — це і знахарка, й нерідко вона — остання надія для хворого: «До неї йшли, як уже ніхто не міг помогти». Вона лікувала опіки, рожу, дитячі переляки, лихоманки й т.д. У Польщі існувала аналогічна постать — szeptucha, жінка, яка шепоче молитви-замовляння. Образ szeptucha перетинається з образом відьми, але без вираженого зла — вона лікує травами, сіллю, яйцями та хресними знаками, поєднуючи християнські й дохристиянські практики.