Псалом 90 (91)Хто живе під покровом Всевишнього,той перебуває під захистом Всемогутнього.Я скажу про Господа:Він — мій притулок і моя фортеця,мій Бог, на Якого я покладаюся.Він визволить тебе з пастки ловцяі від смертельної пошесті.Він укриє тебе Своїми крилами,і під Його захистом ти знайдеш безпеку;Його вірність — твій щит і твоя охорона.Ти не будеш боятися страху вночіані стріли, що летить удень,ані пошесті, що ходить у темряві,ані хвороби, що нищить опівдні.Хай впаде тисяча поруч з тобоюі десять тисяч праворуч від тебе —до тебе це не наблизиться.Ти лише побачиш на власні очівідплату нечестивим.Бо ти зробив Господа своїм захистомі Всевишнього — своїм притулком.Зло не спіткає тебе,і лихо не наблизиться до твого дому.Бо Він накаже Своїм ангеламохороняти тебе на всіх твоїх дорогах.Вони понесуть тебе на руках,щоб ти не спіткнувся об камінь.Ти наступиш на лева й гадюку,потопчеш молодого лева й змія.«За те, що він Мене полюбив, Я визволю його;Я захищу його, бо він знає Моє Ім’я.Він покличе до Мене — і Я відповім йому;Я буду з ним у скруті,визволю його і прославлю.Довгим життям Я насичу йогоі покажу йому Моє спасіння».
З дитинства нас вчили не вживати Ім’я Бога даремно.Це було навчання з поваги — щоб Ім’я Господнє не ставало порожнім словом.І з роками я зрозуміла: справа не в забороні, а в серці, з яким ми Його промовляємо.Багато людей читають Біблію, але чують лише слова.Та Ісус сказав: «Хто має вуха — нехай слухає»,бо Боже Слово відкривається не розуму, а серцю.Сьогодні я вірю, та знаю , що з Богом потрібно говорити завжди.Не лише в тиші храму чи в годину молитви,а в кожному моменті життя — у радості й болю, у страху й подяці.Бо Він не далекий — Він поруч. Він чує ще до того, як слово з’явиться на наших вустах.Для мене дивно чути, що Ім’я Боже не можна промовляти,коли саме це Ім’я може стати молитвою.Коли людина падає — не лише тілом, а й душею —що краще вирветься з її серця: злість чи звернення до Бога?Світ навчив нас реагувати грубістю,а віра вчить відповідати довірою.Тому я обираю іншу звичку —замість порожніх слів говорити: «Господи, помилуй».Бо в цих двох словах — смирення, надія і жива розмова з Тим,Хто завжди поруч і ніколи не відвертається🙏🏻
Проповідь на Стрітення.По милості Господній смиренний священник Сергій Будовий.Євреям 7:7-17Сила незнищенного життя.1. Перевершення минулого (в. 7–10)Апостол Павло нагадує про зустріч Авраама та загадкового царя-священника Мелхиседека. Головна думка тут проста: більше благословляє менше. Навіть Левій (уособлення старого релігійного закону) «схилився» перед Мелхиседеком.Урок для нас: Наші старі зусилля, традиції чи релігійні обряди — це лише тінь того великого Благословення, яке Бог приготував для нас у Христі.2. Чому Закон мусив змінитися? (в. 11–14)Якби старі правила могли зробити нас досконалими, нам не потрібен був би Спаситель. Але закон лише виявляв проблему, а не лікував серце. Тому з’являється Священник не з племені Левія (храмових служителів), а з племені Юди — наш Господь.Ключова істина: Зміна священства означає зміну всього підходу до Бога. Тепер ми приходимо до Нього не через «правильні процедури», а через Особу.3. Не закон, а Життя (в. 15–17)Це серце уривка. Ісус став нашим Заступником не тому, що відповідав списку вимог (закону тілесної заповіді), а за силою незнищенного життя. Його влада ґрунтується на тому, що Він переміг смерть.Сьогодні ми часто намагаємося будувати стосунки з Богом на «законі» — намагаємося бути достатньо хорошими, щоб нас прийняли. Але цей текст каже: залиште законну суєту.Ми маємо Священника (Ісуса), Чиє життя неможливо знищити. Він вічний, тому Його допомога нам — теж вічна.Ваші помилки не сильніші за Його життя.Ваші страхи не можуть подолати Його благословення.Сьогодні дозвольте «Більшому» благословити вас і покладіться не на свої правила, а на Його незнищенну силу.Також сьогоднішнє Євангеліє нам говорить :Луки 2:22-40Зустріч, яка змінює життя!Дорогі брати та сестри! Сьогоднішнє Євангеліє від Луки переносить нас у Єрусалимський храм, де відбувається подія, яку ми називаємо Стрітенням — зустріччю людини з Богом.Це не є зустріч зими з весною як кажуть в народі! У цьому уривку ми бачимо три важливі уроки для кожного з нас:1. Вірність у малому.Марія та Йосип приходять до храму, щоб виконати Закон. Вони приносять скромну жертву — двох голубят. Це нагадування нам: Бог не чекає від нас надзвичайних багатств, Він чекає нашої слухняності та вірності в щоденних справах.(згадай про дві лепти).Благочестя починається з виконання Божої волі у звичайному житті.2. Радість очікуванняСтарець Семеон чекав на зустріч із Месією все своє життя. Його слова: «Нині відпускаєш раба Свого, Владико...» — це гімн людини, яка знайшла спокій, зустрівши Христа.Чи шукаємо ми Христа так само щиро?Чи готові наші очі побачити «Світло на просвіту», навіть коли навколо темрява?3. Пророцтво про ❤️ Семеон попереджає Марію, що «меч душу прошиє їй самій». Це нагадування, що шлях віри не завжди встелений квітами. Віра — це вибір, який «відкриває думки сердець». Христос став каменем, на якому одні підіймаються, а інші падають. Наше ставлення до Нього визначає нашу вічність.ВисновокПриклад Анни пророчиці, яка у вісімдесят чотири роки не полишала храму, вчить нас терпінню та служінню. Вона не просто чекала — вона славила Бога і розповідала про Нього всім навколо.Нехай ця зустріч Семеона з Немовлям Ісусом надихне і нас. Нехай наші серця стануть тим храмом, куди приходить Господь, щоб дати нам мир, мудрість і Свою благодать, яка перебувала на Дитині Ісусові.Амінь.
Дорогі брати і сестри, соборність – це основа для всіх вірних, адже це слово безпосередньо пов’язане з християнським вченням і означає збиратися разом, єднатися. Церква Христова є соборною, цілісною, єдиною. Але й для нашого, українського народу соборність є особливою і надважливою. Колись саме вона стала ментальною основою для об’єднання людей і земель довкола київського князівського престолу, а потім – і довкола Київської Церкви. Протягом подальшої тисячолітньої історії, попри різноманітні випробування й перепони, завдяки титанічним зусиллям багатьох українців вдалося зберегти, утримати єдність нашого народу, нашого краю. І на початку ХХ століття поняття соборності для українського народу вийшло на якісно новий рівень, позначившись доленосними подіями і окремим державним святом. 107 років тому відбувся факт історичного державного єднання, коли на площі перед собором Святої Софії – храмом, який уособлює духовну єдність та велич княжої Київської держави – урочисто проголосили Акт Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину державу. До речі, тоді упорядкувати свято Соборності Рада Міністрів і Директорія УНР доручили Іванові Огієнку – на той час міністрові народної освіти, а загалом видатному громадському і церковному діячеві, видатному ієрарху, знаному як митрополит Іларіон. Тож за його поданням у 1919 році Рада Міністрів ухвалила, а Директорія затвердила Закон: «вважати день 22 січня на вічні часи державним святом в Україні».Саме завдяки митрополитові Іларіону (Огієнку) було включено до програми святкування духовну складову, залучено Українську Церкву: по всіх храмах мав бути прочитаний Акт Злуки та відправлені урочисті подячні молебні, а на знак великого торжества – дзвонити у дзвони, як на Великдень. Так піднесено і духовно запроваджувалось понад століття тому це свято – з легкої руки блаженної пам’яті митрополита Іларіона.Сьогодні ми теж відзначаємо свято Соборності – в інших умовах, з іншими викликами та випробуваннями війною. Але можемо засвідчити: соборність, єдність, згуртованість – наша велика сила! Тож єднаймося, брати і сестри, довкола Господа і Його безмежної Любові, правди і добра, та служіння Церкві Христовій, на благо рідного українського народу!
ХРЕЩЕННЯ, ЦЕ КОЛИ В ЦЕНТРІ ІСУС ХРИСТОС, А НЕ ХРЕЩЕНСЬКА ВОДАХрещення Господнє, це не просто давня традиція, не обряд і не можливість набрати святої води, а зустріч із Живим Богом, Який приходить, щоб освітити кожну душу.Це день, коли ми покликані не лише згадати подію, а увійти в неї серцем. Бо Христос зійшов у води Йордану не для Себе, а для нас, щоб очистити, оновити, освятити все творіння. Він освятив не воду як таку, а саме буття людини, щоб у кожному з нас засяяло Боже світло.Тому справжнє святкування Хрещення Господнього починається не біля відра з водою, а в храмі, біля Чаші Христової, у покаянні, молитві, сповіді та Причасті. Саме тоді серце людини наповнюється тим Світлом, про яке говорить Євангеліє.Свята вода є великим благословенням, але вона не замінює особистої зустрічі з Богом. Вона нагадує нам, що ми вже були охрещені в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і що маємо жити як охрещені, у чистоті, любові, милосерді, вірі й правді.Нехай це Хрещення Господнє стане для кожного з нас не лише святом води, а святом світла в душі. Щоб ми не просто взяли воду додому, а понесли додому самого Христа, Того, Хто є джерелом Життя і Світлом світу.
Проповідь частина перша о.Сергій Будовий 21 грудня 2025 року.Матвій починає з головного: Ісус — це Син Давида і Син Авраама.Аврааму Бог обіцяв благословення для всіх народів.Давиду Бог обіцяв вічне Царство.Цей родовід показує, що Бог — не забудькуватий. Між Авраамом та Ісусом пройшло близько 2000 років, але Боже слово не втратило сили.Урок: Навіть якщо виконання Божої обіцянки затримується на покоління, вона обов'язково здійсниться.Бог діє через недосконалих людейУ цьому списку є імена, які мали б «зіпсувати» репутацію Месії:Тамара (вчинила перелюб через обман).Рахав (колишня блудниця з Єрихона).Рута (іноземка, моавитянка).Дружина Урія (нагадування про гріх Давида).Зазвичай у родоводах приховували «темні плями», але Бог включає їх сюди. Це показує, що Ісус прийшов не до святих, а до грішників. Він не соромиться своєї родини, навіть якщо в ній були люди з важким минулим. Твоє минуле не заважає Богу включити тебе у Свою історію спасіння.Вірш 17 ділить історію на три етапи по 14 поколінь:Від Авраама до Давида (час становлення і слави).Від Давида до Вавилону (час занепаду та вигнання).Від Вавилону до Христа (час очікування та відновлення).Це структура показує, що історія не хаотична. Бог контролює все: і моменти тріумфу, і часи глибокої депресії (як вавилонський полон).Урок: Навіть коли здається, що все руйнується, Бог готує народження чогось нового і святого.
Його непохитність – це доказ його щирості. Він не шукає людської похвали чи схвалення. Він не боїться говорити важку істину, тому що він покликаний нести Божу вістку, а не популярну думку.Висновок: Поверніться до ДжерелаСьогодні ми, як і Галати, живемо у вік, де існує безліч "інших євангелій":Євангеліє "успіху", де віра стає засобом матеріального збагачення.Євангеліє "легкості", де гріх не має наслідків і не вимагає покаяння.Євангеліє "власних зусиль", де ти сам маєш "заслужити" Божу прихильність.Дорогі брати та сестри, пам'ятайте:Благодать є досконалою: Ісус віддав Себе за наші гріхи один раз і назавжди. Нам нічого додати до Його жертви.Слово є непорушним: Стережіться будь-якого вчення, яке відводить вас від довершеної благодаті Христа і змушує покладатися на власні справи.Служіть лише Христу: Будьте, як Павло, вірними рабами Христа, які шукають схвалення лише свого Господа, а не світу чи людей.Поверніться до простої, але потужної істини: Благодать і Мир від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Амінь.
Святе Письмо говорить про першу війну, яка відбулася на землі. Ця війна розпочалася через релігійні мотиви, адже вбивство Каїном Авеля було здійснене через жертвоприношення Богу, Який прийняв жертву від Авеля, не звернувши увагу на Каїна. Саме тому перша людська кров, яка була пролита на землі, була кров’ю рідного брата Каїна — Авеля. Це стало доволі символічно, адже цей злочин був вчинений рідним братом. Остання людська кров, яка буде пролита на землі, на кінці існування людства також буде кров’ю брата чи сестри. Інакше чиєю б вона могла бути? Рідні брати по крові не завжди є рідними по духу. У Каїна та Авеля була та сама кров, але не той самий дух. Хоча вони були кровно спорідненими, Каїн і Авель відрізнялися один від одного своїм ставленням до Бога. Дух Авеля був просвітлений Богом, а дух Каїна був затьмарений гріхом гніву та заздрості.«Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його», тобто обличчя його потемніло від гріхів, які його опанували. І коли вони були одні в полі, «повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його» (Бут. 4:5-8)Святитель Миколай Сербський.
Мені як священику часто доводиться чути як кожен християнин говорить що Спасіння та Благодать є тільки в його конфесії , а деякі говорять даже про виключно власну парафію. Більше за усе це мені намагаються доводити УПЦ МП. Я розумію що слово екуменізм для них незнайомо але деякі думки про це духовне невігластво. З усіх тих, хто буде доводити, що правильна саме його церква і його рух − не буде прав НІХТО. Промахнеться кожен.Всі їхні доводи про істинність тільки його громади – будуть повз ціль…Чому? Тому що у Бога НЕ ІСНУЄ конфесій і кордонів релігійних організацій. Ці кордони є тільки в розумінні людей. У Бога є Його діти, а також є і не Його діти.Ті, хто прийняли спасіння з Його рук в Імені Ісуса Христа і ті, хто не прийняв цього спасіння.Ті, хто через справжню віру в Христа, вийшли на Боже світло, і ті, хто поки залишився в пітьмі. Народ Божий і не народ Божий.Вселенська церква − це не православ’я, не католицизм і не протестантський рух, всесвітня церква – це ЛЮДИ, розсіяні по всьому світу, в яких живе Дух Святий, люди, які прийняли Ісуса Христа Своїм Господом і Спасителем, народ Божий, який прийняв рішення слідувати за Христом і пізнавати Бога, обрані Божі, які дозволяють Богу змінювати своє життя і перетворювати її по Його Слову.І такі люди сьогодні наповнюють кожну з конфесій!Проста православна людина в сільській глибинці, яка по-справжньому, щиро прийняла Христа у своє життя, можливо, живе набагато більше благочестивим життям, ніж пастор багатотисячної протестантської церкви, серце якого огрубіло жагою наживи або простим марнославством; простий вікарій невеликої громади на околиці Шотландії може вести більш щиру і якісну духовну роботу, ніж Єпископ православної церкви, який веде, наприклад, подвійне життя і любить непотрібну розкіш; звичайний хлопець з протестантського руху, який після хрещення всім серцем присвятив себе місіонерській діяльності де-небудь в Індії приведе до Христа набагато більше людей і сильніше прославить Ім’я Ісуса Христа, ніж Папа Римський або наближені до нього чини, яких знає весь світ.точки зору того, згодні ви на їхні умови чи ні – якщо ні, тоді до побачення!А які у вас стосунки з Богом, як сильно ви любите Господа і наскільки у вашому серці горить вогонь любові до Бога – їх ніколи не зацікавить, тому що їм цього не відомо.Це діти релігії і деномінаційного служіння, які поки так і не впустили Бога у своє життя і не зробили Його центром свого життя, центр їхнього життя – це вчення їхньої громади і її правила!У підсумку, Христа ці люди як не знали, так поки і не дізналися − зовні вони «мокрі», а всередину «вода» (Дух) так і не потрапила. Підсумок: повністю зсунуті пріоритети в розумінні духовних істин.Ніколи не вимірюйте своє ходіння перед Богом членством в тій чи іншій громаді чи конфесії – у Бога немає цих кордонів, вони є тільки у людей.Навіть за умови, що ви потрапите в найбільш правильну, справжню, палаючу для Бога церкву, це не дасть вам абсолютно ніяких гарантій того, що ви спасете свою душу і станете супер-духовною людиною, що знає істину; станете і спасетесь, якщо присвятите себе Богу від усього серця і приймете Ісуса Христа як свого Господа і Спасителя і будете розвивати свої відносини з Отцем.Ви не врятуєте свою душу тим, що станете прихильником того чи іншого руху, спасіння можливе тільки ЧЕРЕЗ ІСУСА ХРИСТА, бо Він є наш Спаситель і Господь.І колишній злочинець що сидить у в’язниці, але який щиро покаявся і прийняв Христа як Господа – піде в Боже Царство швидше, ніж вищий релігійний чиновник, який від юності присвятив себе навчанню в семінаріях та духовних університетах, і займає найвищі пости в духовенстві, при цьому живе таємним не благочестивим життям, у якому Ісуса немає.
У Біблії Ісус закликає віруючих стати як діти, бо Царство Небесне належить таким, як вони. Це означає мати природну здатність до щирої довіри, відкритого серця перед Богом та відсутність сумнівів, що є прикладом для наслідування у духовному житті. Основні біблійні цитати:«Істинно кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!»: — Матвія 18:3. «І приносили до Нього дітей, щоб доторкнувся їх... Ісус сказав їм: «Пустіть дітей приходити до Мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. Істинно кажу вам: хто Царства Божого не прийме, як дитина, — не ввійде до нього»: — Марка 10:13-16. Що це означає для християнина:Беззаперечна довіра Богові: Діти природно покладаються на своїх батьків, подібно до того, як християни мають покладатися на Бога у всіх справах, особливо у справі спасіння. Відкритість і щирість: Стати "як дитина" означає мати відкрите серце та бути щирим у своїх стосунках з Богом, а не ховатися за умовностями чи сумнівами. Прийняття духовної залежності: Схоже на те, як дитина залежить від батьків, християнин має відчути свою залежність від Бога, боячись загубити Його. Поступливість і смирення: Бути як дитина означає визнавати свою власну малість і потребу в Божій милості, що є основою для духовного зростання.
TGLIST.COM.UA
