◽Щиро дякуємо за допомогу керівництву заводу "Flex", Благодійному фонду "СПАЛАХ", усім тим, хто долучився до придбання авто, хто сьогодні своєю працею, небайдужістю, активною позицією підтримує українських воїнів, та переконані: кожен внесок, кожна допомога, кожен автомобіль чи амуніція, передані нашим бійцям, наближають перемогу України. Це — ще один доказ єдності громади, влади та військових у спільній справі захисту Держави🇺🇦🇺🇦ШАНОВНІ ЗАХИСНИКИ ТА ЗАХИСНИЦІ УКРАЇНИ!В День мужності, відваги та любові до Батьківщини, День тих, хто боронив і боронить нашу незалежність, свободу і майбутнє, висловлюємо найглибшу вдячність кожному воїну, кожній жінці та чоловікові, хто взяв на себе почесний і водночас нелегкий обов’язок - захищати Україну. Ваша стійкість, жертовність і незламність є прикладом для всього суспільства. Низький уклін і світла пам’ять усім, хто віддав життя за свободу і незалежність нашої Держави. Їхній подвиг назавжди залишиться в серцях українців. Дорогі захисники та захисниці! Бажаємо вам міцного здоров’я, витримки, Божого благословення та щирої людської вдячності. Нехай у ваших родинах панує мир і добробут, а над Україною - синє небо без війни.Слава Україні! Героям слава!🇺🇦🇺🇦🇺🇦
Сьогодні багато військових справ. Була доповідь Головкома, також начальника Генштабу, я говорив із міністром оборони України. Дякую всім, дякую всім нашим воїнам, передусім у районах Добропілля, Покровська, також Куп’янська. Дуже важливо, що ви досягаєте результатів та знищуєте окупанта. Загальні втрати росіян тільки в рамках нашої Добропільської контрнаступальної операції – вже більше трьох тисяч, більшість із них це безповоротні втрати. Саме там росіяни хотіли здійснити один зі значних проривів по фронту, але наші сили їх знешкоджують. Це важливо.Путін бреше лідерам, які з ним досі ще розмовляють, коли каже, що окупаційний контингент досягає якихось там їхніх цілей. Поки що вони вже далеко не перший рік змушені придумувати все нові й нові причини, чому терміни, які їм визначили, постійно переносяться. І це показово, що попри все, що Росії кажуть у світі, вони все одно відповідають тільки новими спробами штурмів та новими ударами по українських містах, по нашій інфраструктурі. Реально хворі війною, і чи можливо їх вилікувати – це питання. Єдине, що може примусити цей російський вірус війни зупинитись, – це сила, сильні рішення, сильна допомога.
В.о. голови Мукачівської районної державної адміністрації – начальника районної військової адміністрації - Ігор Яворський відзначив рятувальників почесними грамотами засумлінне виконання службових обов’язків,високий професіоналізм, мужність і самовідданість у справі захисту життя та здоров’я громадян.У своїй промові Ігор Володимирович Яворський підкреслив важливість нашого обов'язку згадати тих, завдяки кому маємо можливість проводити подібні заходи, вшанувавши пам'ять усіх, хто загинув, та висловив щиру вдячність тим, хто сьогодні боронить Україну на фронті.Звертаючись до присутніх працівників ДСНС, Ігор Володимирович наголосив на важливій ролі рятувальників у будь-яких обставинах — і в мирні часи, і особливо в умовах війни:"Ми живемо у складні часи війни, коли ворог нищить наші будинки, школи, лікарні, підприємства та життя людей. І саме ви – перші там, де люди потребують допомоги. Ви рятуєте життя, перебуваючи в епіцентрі природних стихій і небезпек, ризикуючи собою заради інших."На прикінці промови висловив щиру вдячність за сумлінну працю та побажав міцного здоров’я, сили духу й мудрих рішень у службі.🇺🇦Ваша робота, ризик та відданість служінню людям є справжнім прикладом відваги, відповідальності та наслідування🇺🇦
Радий вітати в Україні Президента Фінляндії Александра Стубба – друга нашої держави, людину, яка так багато робить, щоб підтримати нас, щоб зупинити війну та надійно гарантувати безпеку. Сьогодні говорили предметно по багатьох напрямах. Приділили багато уваги тому нападу, який учора росіяни здійснили проти Польщі. Все вказує на те, що запуск російських дронів на територію Польщі через території України та Білорусі був продуманим і точно не є випадковістю. Росія, на жаль, має можливості продовжувати й розширювати свою агресію. Потрібні сильні кроки, і не тільки від Європи, сильний тиск, які реально обмежать потенціал російської войовничості. Вдячний Фінляндії за підтримку всієї санкційної роботи. Очікуємо 19-й пакет санкцій Євросоюзу. Вдячний і за підтримку нашого руху у Євросоюз і відкриття кластерів.Окреме й дуже важливе. Питання укриттів. Ми в Україні цінуємо, що Фінляндія бере участь в таких ініціативах, як коаліція укриттів. Це те, що допомагає нам не тільки на рівні держав, але й на рівні наших громад. Важливо активізувати роботу й саме таких наших коаліцій, усю співпрацю, яка допомагає країні, громадам, кожній людині.
Зараз у наших містах – у Києві, в Сумах, в інших містах і громадах – допомагають пораненим після російського удару. Географія ударів за добу – Київ, Суми, Кременчук, Одеса, Дніпро, Кривий Ріг, Запоріжжя. В Києві ще розбирають завали – можуть бути тіла під завалами. Пошкоджено будівлю Кабміну. На цей час відомо про більш ніж чотири десятки постраждалих по країні, 20 із них – у Києві. Мої співчуття рідним та близьким загиблих. Загалом тільки в столиці повітряна тривога була більш ніж сім із половиною годин, і Київ був однією з центральних мішеней для російських дронів.Важливо, що сьогодні є широка реакція партнерів на цей удар. Очевидно, Росія старається завдати болю Україні, і удари більш наглі. Це чітка ознака, що Путін випробовує світ – чи приймуть вони це, чи змиряться. Тому важливо, щоб заяви лідерів, держав, інституцій були продовжені сильними діями – санкціями проти Росії, проти пов’язаних із Росією осіб та сильними тарифами й іншими обмеженнями на торгівлю з Росією. Їхні втрати повинні відчуватись. Саме це переконливо. А також – наша далекобійність. Путін не хоче переговорів, явно ховається від них, тож дефіцит бензину в Росії та інші економічні негаразди – логічна відповідь на російські відмови йти на припинення вогню, на зустріч лідерів.
Доповіді військових ще від ранку. Зокрема, від командувача Повітряних сил по збиттю дронів. Наглість росіян стає все більшою: вони все частіше вдень атакують Україну десятками ударних дронів. У ніч на сьогодні було 150 дронів, ранок – ще більше пʼятдесяти, ввечері ще десятки, і більшість з них – «шахеди». Фактично групи російських дронів у нашому небі – акомпанемент російським заявам з Китаю. Відверта зневага Росії до всього, що світ робить заради припинення війни. Вчора росіяни буквально заперечували те, що говорив Президент Трамп – про зустріч лідерів, яка потрібна, щоб закінчити війну. Цими днями в Китаї Путін продовжує розказувати свої байки – начебто він у війні не винний. Наче його хтось завжди «примушує» – воювати, вбивати, заганяти дітей в укриття, посилати тисячі людей на штурми наших позицій. І зараз бачимо чергові накопичення російських сил на деяких ділянках фронту. От тільки до миру він ніяк примушуватись не хоче. Росія продовжує завдавати ударів. Звісно, ми будемо відповідати на це. Відповідати в тому числі асиметрично, щоб Росія точно відчувала наслідки своєї наглості.
Станіслав народився 8 липня 1993 року в селі Красна Лука на Полтавщині. Останнім часом жив у обласному центрі. Закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю «Правознавство». У мирному житті працював адміністратором медіапроєктів. Цікавився мовами, літературою, історією. Подорожував, займався спортом, малював і писав вірші. Любив свій велосипед і мріяв проїхати марафон. А ще хотів створити равликову ферму, жити в селі та розвивати його.Під час повномасштабного вторгнення Станіслав долучився до війська. Служив санітарним інструктором роти 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія» НГУ. Позивний Лука був пов’язаній із селом Красна Лука, яке чоловік дуже любив. Крім того, Станіслав був бойовим медиком, а покровитель лікарів – Святий Лука. Станіслав поєднав ці два значення в одному псевдо.«Станіслав був надзвичайно світлою та позитивною людиною, люблячим чоловіком і турботливим сином. Любив життя, поспішав жити. Для багатьох був наставником і вірним другом. Був душею компанії, у вільний час писав вірші, дуже любив танцювати. У нього була гарна літературна мова, він був ерудованою людиною. Завжди навчався, дізнавався щось нове», – розповіла дружина Дарина.«Жодного дня не давав спокою: підходив у будь-який час і перевіряв, як ти можеш накласти турнікет чи перемотати ділянку умовного поранення. Постійно брав на себе організацію роботи взводу – обов’язки, які міг і не виконувати. Коли ми були у Серебрянському лісі, разом зі мною виводив і заводив групи бійців на позиції, не цурався фізичної праці, облаштовував позиції», – розповів побратим Юрій.«Ми зайшли у Вовчанськ, Стас йшов одним із перших. Коли окупанти вбили старшого групи, Лука взяв на себе координацію. Коли ми потрапили в засідку і вийшли з неї, він такі страшні рани хлопцям обробляв, що не скажеш, що то не лікар. Був сміливою людиною, відданою своїй бойовій справі, відданою своїм товаришам», – додав побратим Олександр.Захисника нагородили нагрудним знаком командувача Нацгвардії «За доблесну службу». Поховали Станіслава на кладовищі в селі Красна Лука. У нього залишилися мати Валентина, батько Микола, дружина Дарина та сестра Оксана💔Низький уклін Герою!Незгасна світла пам'ять та слава навіки!🙏🇺🇦
🔹Метою розробленого Мінветеранів акта є визнати внесок осіб, які постраждали у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича, визначивши на рівні окремого законодавчого акта правовий статус постраждалих учасників Революції Гідності, постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю та членів сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні.Відповідно до законопроєкту,▪️до постраждалих учасників Революції Гідності належать люди, які під час участі у Революції Гідності отримали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), але такі ушкодження не призвели до інвалідності;▪️до постраждалих учасників Революції Гідності з інвалідністю — люди, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтв, контузій чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у Революції Гідності;▪️до сімей загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні належать члени сімей осіб, які загинули або померли внаслідок поранень, каліцтв, контузій чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у Революції Гідності, а також сім’ї загиблих (померлих) Героїв Небесної Сотні, яким посмертно присвоєно звання Герой України.🔹Державна підтримка цим категоріям надаватиметься, зокремау сфері охорони здоров’я: ✅ позачергове безоплатне зубопротезування (окрім використання дорогоцінних металів);✅ безоплатне забезпечення протезами та протезно-ортопедичними виробами;✅ надання медичних послуг, включно з реабілітацією та лікуванням;✅ забезпечення лікарськими засобами та медичними виробами відповідно до програми медичних гарантій.у сфері освіти та професійної адаптації✅ професійна перепідготовка та адаптація;✅ державна цільова підтримка для здобуття професійної, фахової передвищої та вищої освіти у закладах будь-якої форми власності.у сфері соціальної підтримки✅ забезпечення соціальними послугами відповідно до чинного законодавства;✅ підвищений розмір пенсії або щомісячного довговічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги;✅ можливості для розвитку та сприяння до економічної самостійності. Законопроєкт буде передано на розгляд та ухвалення Верховна Рада України. Його реалізація стане ще одним кроком до того, щоб держава не лише на словах, а й на ділі дбала про тих, хто став символом громадянської мужності, солідарності та незламності Українського народу.Міністерство у справах ветеранів України.
Іван народився 8 липня 1997 року в селі Груд Житомирської області. З дитинства захоплювався історією війн. Закінчив Великомолодьківську ЗОШ І-III ступенів, а потім – Житомирський технікум землевпорядкування за спеціальністю «Геодезія та землеустрій». Згодом здобув ступінь магістра у Поліському національному університеті за спеціальностями «Екологія» та «Лісове господарство». Також пройшов військову кафедру при Житомирському військовому інституті імені С. П. Корольова та отримав звання молодшого лейтенанта запасу. На дозвіллі займався риболовлею та полюванням.25 січня 2021 року Іван розпочав військовий шлях у 30-й окремій механізованій бригаді імені князя Костянтина Острозького на посаді командира механізованого взводу. Під час повномасштабної війни продовжував захищати свою країну разом із побратимами. Від січня 2023-го обіймав посаду командира роти.За гідну службу офіцера нагородили відзнакою Командувача ООС «Козацький хрест» III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест», медаллю «За хоробрість в бою». Посмертно воїна відзначили орденом Богдана Хмельницького III ступеня та відзнакою «За заслуги перед Звягельським районом», також йому надали звання «Почесний громадянин міста Звягеля».«Іван будував блискавичну військову карʼєру, ніколи не зупинявся, а найголовніше – ніколи не залишав своїх людей, – розповіла його рідна сестра. – Мій брат загинув, рятуючи життя пораненим побратимам. «Ви виховали чесну, гідну, справедливу та справжню людину. Дякуємо Вам за сина», – слова, які кажуть нашим батькам всі, хто знав Ваню. Мій найкращий брат, мій найсміливіший воїн, мій справедливий командир. Мій брат завжди був і буде для мене прикладом!».Поховали офіцера в рідному селі.У нього залишились батьки Тетяна та Микола, сестра Дарина💔Низький уклін Герою!Незгасна світла пам'ять та слава навіки! 🙏🇺🇦
Євген народився 21 вересня 1978 року в місті Покровськ Донецької області. З дитинства дуже любив машини. Отримав середню технічну освіту та влаштувався на шахтопроходку. Пропрацював там 18 із необхідних для шахтаря 20 років: зазнав травми на роботі, і його вже не допускали до важких робіт, лише на поверхні.У 2020 році Євген підписав контракт і долучився до війська. Служив у Чугуєві на Харківщині. Після демобілізації на самому початку 2021 року влаштувався до Харківського термінала «Нової пошти».«Після шахти робота на терміналі здавалася значно легшою, умови були хороші, повага до людей. Йому сподобалося, він казав, що хоче повернутися [після війни]. Останнім часом він проходив ВЛК, хотів демобілізуватися за станом здоров’я, тож ці плани виглядали цілком реальними», – розповіла його мати Юлія Миколаївна.Друзів у Євгена було багато. Любив влаштовувати дружні посиденьки вдома, у саду. Загалом, був дуже добрим, неконфліктним.Любив працювати в саду та доглядати за оселею: будувати, наводити лад, ремонтувати. Навіть облаштував у гаражі стелажну систему та вирощував там гливи. Справа пішла настільки вдало, що гриби у нього купували і сусіди, і невеличкі магазини. Також умів ремонтувати машини – навіть МАЗи, КРАЗи та інші вантажівки.Під час повномасштабної війни Євген обороняв Маріуполь, Бахмут, Сіверськ, Соледар, Часів Яр. У Маріуполі на «Азовсталі» він пробув кілька тижнів – був серед тих, хто зміг відійти до повної облоги. Деталей рідні не знають: Євген казав, що заборонено розповідати. Достеменно відомо лише, що з 2023 року Євген служив штурмовиком у складі 54 ОМБр імені Івана Мазепи.«Він у відпустки не ходив. Лише один раз, у 2023-му, після того, як підірвався на міні й зазнав контузії, місяць пробув удома. Про війну і тоді нічого не казав. Мав нагороди, а через поранення та загальний стан здоров’я уже мав скоро демобілізуватися», – розповіла матір.Поховали Євгена разом із побратимами у Дніпрі на Алеї Слави.У нього залишилися батьки, молодша сестра, син і донька💔Низький уклін Герою!Незгасна світла пам'ять та слава навіки!🙏🇺🇦
TGLIST.COM.UA
