29 вересня — 85-ті роковини трагедії Бабиного Яру

«Я й подумати не могла, що це розстріл. По-перше, такі величезні маси людей — так не буває. Й до того ж — навіщо?

Людей загнали у вузький прохід між двома шеренгами солдатів і собак. На тих, хто проходив, посипалися удари. Побачила, як люди падають, а на них спускають собак.

На моїх очах роздягали, били, люди божеволіли, за лічені хвилини ставали сивими… А з яру один за одним лунали кулеметні черги.

Час від часу котрийсь німець або поліцай вихоплював у матері дитину, підходив до піщаної стіни і, розмахнувшись, кидав її через мур.

Нас повели до ями. Я позирнула вниз — і в мене запаморочилася голова: внизу було море закривавлених тіл. На протилежному боці помітила ручні кулемети й німецьких солдатів. Вони палили багаття, на якому, здавалося, варили каву. Потім один німець підійшов до кулемета і почав стріляти. Тіла падали з виступу. Кулі наближалися до мене. Не чекаючи, кинулася вниз», — Діна Пронічева, акторка Київського театру ляльок, одна з небагатьох, кому вдалося вижити під час розстрілів у Бабиному Яру. Її свідчення Анатолій Кузнєцов використав у документальному романі «Бабин Яр».

29 і 30 вересня 1941 року в Бабиному Яру нацисти розстріляли понад 33 тисячі київських євреїв. Масові вбивства тривали тут до 1943 року. Серед інших жертв були роми, військовополонені, цивільні, підпільники та українські патріоти. У лютому 1942 року в Бабиному Яру була розстріляна поетеса Олена Теліга разом із чоловіком Михайлом.

Сьогодні особливо важливо зберігати не лише цифри й дати, а й людські свідчення — голоси тих, хто бачив і пережив цю трагедію.

У фондах Бібліотеки Мудрого зберігаються видання, спогади, дослідження та документальні матеріали про Бабин Яр, Голокост і нацистську окупацію Києва.

📚 Запрошуємо на тематичну виставку до 85-х роковин трагедії — у читальному залі Бібліотеки Мудрого, вул. Михайла Грушевського, 1.

Пам’ятаємо жертв Бабиного Яру.
Зберігаємо свідчення.
Не даємо пам’яті згаснути.