Опублікували проєкт бюджету на 2027 рік і традиційно полилося велике обговорення, скільки ж грошей дали на медицину і ПМГ. Такий хайповий привід ніхто не втратить.

Як завжди, дискусія швидко розділилася на два табори.

Перші кажуть: нарешті суттєве збільшення. На ПМГ передбачено 225 млрд грн – це на 33,5 млрд більше, ніж у 2026 році. Європейська медицина все ближче.

Другі кажуть: нема чому радіти. Грошей і раніше було замало, ціни ростуть, інфляція все з’їсть, а красиві відсотки існують переважно в презентаціях.

І знаєте що? Вони праві. І ті, й інші.

225 млрд – це справді краще, ніж 191,6 млрд. На попередньому обсязі фінансування продовжувати утримувати той самий обсяг ПМГ математично неможливо. Та чи вистачить цього покращення хоч на щось покаже тільки час. Цього року він показав, що не вистачило.

Із загального приросту ПМГ у 33,5 млрд грн близько 13 млрд припадає на збільшення фінансування програми «Доступні ліки». На оплату медичних послуг передбачається 203,3 млрд грн – на 20,5 млрд більше, ніж у 2026 році. Тобто номінальне зростання саме ресурсу на медичні послуги становить близько 11%, тоді як урядовий макропрогноз на 2027 рік закладає інфляцію 8,9% грудень до грудня. Тож, як у тому старому анекдоті, на ці два відсотки ми й будемо жити.

Тому казати, що система раптом отримала величезний додатковий фінансовий ресурс, я б точно не поспішав. Значну частину цього приросту заберуть ціни, ліки, енергоносії та просто подорожчання самої медицини.

Але мені здається, що ми взагалі-то сперечаємося трохи не про ту цифру. Бо головна цифра бюджету охорони здоров’я на 2027 рік – не 225 млрд. Головна цифра – 3,2% ВВП. Саме стільки, за розрахунками Мінфіну, становитимуть видатки зведеного бюджету на охорону здоров’я у 2027 році – 352,5 млрд грн.

І тут той самий нюанс, який ми маємо обговорювати в першу чергу.

У Законі України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» взагалі то записано, що на реалізацію ПМГ у державному бюджеті має визначатися не менше 5% ВВП. Не на всю охорону здоров’я. Тільки на ПМГ. Ми не досягали 5% жодного разу з моменту прийняття закону. У 2027-му плануємо 3,2%.

Немає магічного нормативу, за яким кожна європейська країна зобов’язана витрачати 8 чи 10% ВВП на охорону здоров’я. Але фактичний масштаб фінансування розвинених систем приблизно такий: у країнах «західного світу» у 2024 році на охорону здоров’я в середньому витрачали 9,3% ВВП, а середній показник саме ЄС у 2022 році становив 10,4%.

Медичну систему європейського рівня по якості, об'єму та доступності, кваліфікації, технологічності та всьому іншому на 3,2% побудувати неможливо. Бо перше, що стане цьому на заваді, це математика.
'
Так, збільшення фінансування ПМГ – це добре. Без нього ситуація була б ще гіршою.

Так, цих грошей все одно мало. Мало для медицини європейського рівня. Мало для того обсягу послуг, який ми формально пообіцяли людям у межах ПМГ. Мало, щоб одночасно забезпечити доступність, нормальні тарифи, зарплати, сучасне обладнання, ліки та належну якість.

Мало, якщо ми справді хочемо єдиний медичний простір, де за пацієнта можуть конкурувати і комунальні, і приватні надавачі. Грошей в ПМГ на приватну медицину немає. І як би не були сформульовані основи законодавства про охорону здоров'я, і чим би не завершились суди з антимонопольним комітетом, ці гроші не з'являться хоч в якомусь більш-менш досяжному майбутньому.

І точно мало, щоб нескінченно додавати нові вимоги, стандарти, обладнання, персонал і показники якості так, ніби ресурс під усе це виникає автоматично.

Ми хочемо медицину, яка за вимогами дедалі більше схожа на системи, що витрачають близько десятої частини своєї економіки на здоров’я. А фінансуємо її на рівні трохи більше трьох відсотків ВВП.

Ось, власне, і вся математика. 225 млрд – краще, ніж 191,6. Але 3,2% ВВП – це все ще 3,2% ВВП. Більше грошей на медицину у держави зараз немає – і це теж реальність, яку немає сенсу заперечувати.