Андоні Іраола: Я знаю, що на «Енфілді» буває справжнє божевілля — і я хочу стати частиною цього.Як коуч «Борнмута» він сім разів зустрічався з «Ліверпулем» — також і в матчі першого туру минулого сезону, у якому «Ліверпуль» переміг 4:2.«Я був на іншому боці — досі пам’ятаю гол, який Федеріко К’єза забив наприкінці першого матчу сезону! Ми грали з рахунком 2:2 і думали, що, можливо, зможемо тут шось здобути. Він забив, і стадіон вибухнув. Це було божевільно, правда? Тепер я хочу відчути це з іншого боку.На початку, коли ти приходиш у будь-який клуб, мені здається, потрібно трохи довести свою спроможність. Ти повинен заслужити право бути частиною команди. Я хочу зробити це якомога швидше, щоб також святкувати разом з ними і повноцінно брати участь у цих урочистостях.Для мене футбол — це емоції. Це пристрасть.Я, мабуть, досить холоднокровний, у житті, я б сказав, досить раціональний. Але це правда, що коли починається гра, коли ти маєш святкувати гол, щось всередині вирує, чи не так?Я думаю, ця внутрішня енергія потрібна тобі як гравцеві, як уболівальнику, як тренеру. Немає кращого місця, ніж «Енфілд».Я думаю, що «Ліверпуль» дає мені можливість тренувати найкращих гравців, а найкращі гравці дають тобі можливість боротися за титули. Вигравати титули.Звісно, коли ти приїжджаєш у нове місце, ти не можеш обіцяти всього. Ти не можеш обіцяти. Але це правда, що я розумію, куди я приїхав і чого від мене очікують.Я готовий до челенджу».