На The Telegraph вийшло велике інтерв'ю Роббо, де він розповідає про те, як сильно вдарила смерь Діогу на команду та роздягальню загалом.«Якщо говорити про клуб, який я залишаю, я не думаю, що ми перебуваємо на етапі 2017 року — ми на етапі перебудови. Цей рік не вдався з багатьох причин. Ми не можемо від цього ховатися, і це не виправдання, але те, через що ми пройшли влітку, жодна команда ніколи не проходила. Жоден працівник клубу через таке не проходив. Сподіваюся, вони ніколи з цим не зіткнуться, тому що те спустошення, яке ми пережили… футбол тоді взагалі не мав значення.Тижнями нам було абсолютно байдуже до футболу. Ніхто з нас не хотів тренуватися. Такою була реальність. Ти приходив на процедури до фізіотерапевтів, а вони не мають емоційних сил тебе лікувати. Розумієш, про що я? Це була чиста реальність.Як футболісти, ми, звісно, маємо обов'язок, ми мусимо рухатися далі, мусимо продовжувати грати, і нам це вдалося. Ми розпочали сезон досить непогано, хоча для нас це все одно був дуже емоційний час.Матч проти «Борнмута» був неймовірно емоційним, адже на ньому була присутня вся родина Жоти. Мені здається, на 20-й хвилині, коли вболівальники співали пісню на честь Жоти, ви могли помітити реальний спад у нашій грі саме через емоційний удар, який це нанесло кожному з нас. Але потім сезон пішов хвилями, він став нестабільним.Я думаю, що до того, що сталося влітку, ніхто не міг підготуватися. Ми вперше побачили один одного після дня завоювання трофея вже в літаку, коли летіли на похорон нашого друга. Я не хочу, щоб це використовували як виправдання, але для хлопців це було надважко. Зрештою, ми всього лише люди. Ні тренер, ні медштаб не могли вимагати від нас максимуму на ранніх етапах через те, що ми переживали, — адже вони проходили абсолютно через те саме».