Історія про те, що буває за відсутності ТЗ, а також про іронічні кпини, що передаються між поколінь.Лемури - це не тільки підродина мокроносих приматів, представники якої like to move it, але й злі духи з римської мітології, котрі за однією з версій є неналежне похованими жертвами вбивства, за іншою ж - поганцями й зарізяками ще за життя, які саме через свій паскудний характер аж так лізуть з підземного царства глупої ночі, аби тільки накапостити смертним.У MtG, як і в D&D, є традиція запозичувати істот із мітологій та фольклорів, тож свої лемури є й в них: найнижчі з демонів, фактично згустки поплавленої плоті (feel related?).Так от, в класичній Магії була карта "Hyalopterous Lemure", ілюстратор якої Річард Томас за відсутності чіткого ТЗ (бо ж меджик узагалі уникає ставити чітке ТЗ художникам) не став розбиратись, що воно за "лемури", й вийшло те, що можна побачити на першому зображенні. Звісно, мем редакторові сподобався, й в друк ілюстрація пішла, бо ж кря, навіть лорний текст курсивом міг би натякнути, що тут не про летючих жителів Мадагаскару.Ланцюжок іронії продовжився із виходом "Time Spiral" у 2006, де була карта "Viscid Lemures" із другого зображення (раджу звернути увагу і на текст курсивом, і на сторінку ілюстратора Дрю Такера, що демонструє арт MtG у його найкращих проявах).Пізніше оригінальну "Hyalopterous Lemure" теж передрукували (третє зображення; в художника слов'янське ім'я, пише, що Казахстан, як і "Легенди п'яти кілець", для яких він малював ще до повномасштабки) із лорно коректною ілюстрацією та іншим лорним текстом, що продовжував ланцюжок кпинів разом із "Viscid Lemures".Ну й цьогоріч вийшло те, що ви бачите на четвертому зображенні, із тим лорним текстом, який ви бачите на четвертому зображенні. Бо... так.