Мовний дощ📓🌧 | Іменем міста: мальопис», Костянтин Зоркін🔗Сторінка виданняАнотація від...

🥨«Іменем міста: мальопис», Костянтин Зоркін🔗Сторінка виданняАнотація від видавця:«Іменем міста» — проєкт Харківського літературного музею, що поєднує візуальне мистецтво, архітектуру, літературу, кіно та інше. Це видання — одна з його частин.У мальописі Костянтина Зоркіна прифронтове місто Харків стає кораблем, який застряг біля ворожих берегів. Його команда складається з персонажів-метафор, що уособлюють різні аспекти ідентичності міста. За кожним з них стоїть конкретна людина, митець або мисткиня, що брали участь у створенні проєкту. Всі вони діляться з героєм історії своєю суперсилою.Цей мальопис — досвід спільного проживання війни. Пізніше я ще повернусь до «як рідко ми зустрічаємо сюрреалістичні українські мальописи» із нотаткою про інший цьогорічний мальопис, але ж oh my.Мальопис у проєкті «Іменем міста» вийшов дуже стильним, експресивним та ритмічним. Це один з небагатьох випадків, коли мальописна поезія дійсно працює, бо текст тут лягає у темп читання ледь не у музичний спосіб, й аудіально доповнює візуальний наратив. Ба й тексту тут дуже мало, він наявний радше вкрапленнями, акцентами, а не наріжною віссю. Зокрема це є впливом дуже грамотної графічної композиції, в якій плин подій не завжди розкадровано поділом між панелями, а все одно відчувається динамічним, разом із чудовою пластикою малюнку воно працює на максимальний відгук читача.Вже тут ми маємо «ось такі емоції в нас викликає війна», але через метафоричне сюрне обрамлення наратив тут не є непозбувно нарочитим, як це здебільшого стається у подібних роботах, утім виразність малюнку навіть за відсутності міміки, фактичних контекстів реальності й реплік персонажів передає почуття дуже вдало. Найближче я б порівняв мальопис Зоркіна із «Прибуттям» Шона Тана, що стало ще більш фантасмагоричним. Вочевидь, не варто чекати від «Іменем міста» чіткої фабульності, але зі свою мистецьку функцію твір виконує перфектно.#мальописроку2025 🐈‍⬛ всі дописи