Мовний дощ📓🌧 | початок)«Маскулінний горор» тяжіє до:✅страху перед безсиллям (втрати й...

(початок)«Маскулінний горор» тяжіє до:✅страху перед безсиллям (втрати й виснаження блукань лісом у фіналі перетворюються у буквальний полон із неможливістю поворухнутись і пасивним спостереженням жертви)✅страху перед втратою місця у суспільстві (джерело конфлікту між друзями у перших двох третинах і фінальні пасажі книги)✅страху перед жіноцтвом, часто сексуалізованого (і тут ми нарешті приходимо до...)Жіноче божество - це джерело страху, який, до того ж, підкреслено зображається як «застарілий», «антихристиянський» (квазікультисти це заперечують, а Невілл через персонажа з Англії продовжує на цьому наполягати), «антисоціальний» (бо яким ще бути всьому антихристиянському?). У сюжеті крім богині-матері є усього дві персонажки, обидві із яких є для протагоніста фактично німими (тест Бекдел книга не проходить, хех, але я сам гиготнув, поки писав цю тезу), а одна із них ще й є максимально вульгарною у своїй дівочій (вона одна не мала татуювань й постійно ходила гола й боса, з максимально світлою шкірою) сексуальності.Це зокрема усі ті штампи, із яких з Лавкрафта прийнято сміятись. Штампи, які Мур буквально тягне у своє відверте «Неономіконівське» переосмислення. Невілл осучаснює їх, але на цьому переосмислення кліше й закінчується.«Ритуал» - це максимально «темна» й «тілесна» книга. Сучасна за написанням, але аж ніяк не сучасна за вмістом, й в цьому є її дивний парадокс: книгу порівнюють зі старими ностальгійними кіногорорами, які є переважно «маскулінними», й тому саме порівняння є доцільним, однак і акценти конкретно у тексті є осучаснено класичними, інакшими від горорів із VHS. Невілла все ще варто читати, і я надалі на цьому наполягатиму, але водночас я наполягатиму й на тому, щоб ви не бачили у кожному зображенні жінки феміністичний посил й помічали «жінок-жертв» і «жінок-монстрів». Зрештою, й жіноче божество теж вже багато де було (повертаємось до згаданих раніше «Чужих» із їхньою королевою-мати). Це не завжди погано, бо не завжди тотожне женоненависництву, але ж читати усе через Фройда - що може бути більш «чоловічим».