Source
MOVIE MOVA | Після оскароносних «Бердмена» та «Легенди Г’ю Гласса» мексиканський ре...
382 Views/Reach
2026-10-02 10:44
Message №625
Після оскароносних «Бердмена» та «Легенди Г’ю Гласса» мексиканський режисер Алехандро Ґонсалес Іньярріту вирішив вдатися до певних експериментів, знявши дуже особистий і сміливий, але, разом із тим, ексцентричний і неоднозначний фільм «Бардо, хибна хроніка горстки істин». «Діґґер» скоріше виглядає логічним продовженням цих експериментів, ніж поверненням до витоків.
Додаткову увагу до стрічки привертав акторський перформанс Тома Круза, який критики охрестили найкращим із часів «Магнолії» Пола Томаса Андерсона. Втім не Крузом єдиним, каст тут взагалі зібрався досить солідний — Різ Ахмед, Сандра Гюллер, Джон Гудмен, Джессі Племонс та Емма Д’Арсі, знайома всім фанатам серіалу «Дім Дракона».
Сюжет картини розповідає про впливового американського бізнесмена, чия жадібність та небажання чути жодних застережень екологів, призводять до катастрофи світових масштабів. Однак, якщо ви думаєте, що така подія змусить його змінитися і переосмислити щось — ви дуже помиляєтесь. Хоча Іньярріту не був би Іньярріту, зробивши сюжет настільки прямолінійним. Натомість він розгортає цю історію одразу на кількох паралельних рівнях, але розповідати про це детальніше вже було б спойлером.
У результаті «Діґґер» — це постмодерністська гротескно-абсурдна сатира, яка безжально критикує все і всіх. Капіталістичний егоїзм, що спричиняє екологічні катастрофи, американський популізм, європейську нерішучість та старих божевільних невігласів при владі, які ставлять власні бажання та амбіції понад усе. І ця сатира чудово працює, адже вона до болі нагадує нашу реальність — режисеру навіть не треба було нічого особливо вигадувати, просто роззирнутися навкруги.
Окремих компліментів заслуговує робота Еммануеля Любецкі, постійного оператора Іньярріту, який зняв це кіно на плівку 35мм у форматі VistaVision. І так, Том Круз тут дійсно видає шикарний перформанс, постійно розкриваючи все нові й нові грані свого колоритного персонажа. Однак, зважаючи на певну нерівність та специфічність місцевого гумору, глядацьке сприйняття фільму може виявитися настільки ж неоднозначним, як і його герой.
Додаткову увагу до стрічки привертав акторський перформанс Тома Круза, який критики охрестили найкращим із часів «Магнолії» Пола Томаса Андерсона. Втім не Крузом єдиним, каст тут взагалі зібрався досить солідний — Різ Ахмед, Сандра Гюллер, Джон Гудмен, Джессі Племонс та Емма Д’Арсі, знайома всім фанатам серіалу «Дім Дракона».
Сюжет картини розповідає про впливового американського бізнесмена, чия жадібність та небажання чути жодних застережень екологів, призводять до катастрофи світових масштабів. Однак, якщо ви думаєте, що така подія змусить його змінитися і переосмислити щось — ви дуже помиляєтесь. Хоча Іньярріту не був би Іньярріту, зробивши сюжет настільки прямолінійним. Натомість він розгортає цю історію одразу на кількох паралельних рівнях, але розповідати про це детальніше вже було б спойлером.
У результаті «Діґґер» — це постмодерністська гротескно-абсурдна сатира, яка безжально критикує все і всіх. Капіталістичний егоїзм, що спричиняє екологічні катастрофи, американський популізм, європейську нерішучість та старих божевільних невігласів при владі, які ставлять власні бажання та амбіції понад усе. І ця сатира чудово працює, адже вона до болі нагадує нашу реальність — режисеру навіть не треба було нічого особливо вигадувати, просто роззирнутися навкруги.
Окремих компліментів заслуговує робота Еммануеля Любецкі, постійного оператора Іньярріту, який зняв це кіно на плівку 35мм у форматі VistaVision. І так, Том Круз тут дійсно видає шикарний перформанс, постійно розкриваючи все нові й нові грані свого колоритного персонажа. Однак, зважаючи на певну нерівність та специфічність місцевого гумору, глядацьке сприйняття фільму може виявитися настільки ж неоднозначним, як і його герой.