Приходить до мене якось в особисті повідомлення Олександр Рудоманов і обіцяє дати мені бєляш з вокзалу Козятин-Вантажний в обмін на незаписані CD/DVD-диски. Я, ясно що, відмовився, але справа не в тім, що не люблю бєляші з натуральних, вигодованих на вільнопасі щурів, а просто дисків у мене немає. А він і каже: спитай у підписників, може у них є? ЗеСеУ дуже тих дисків потребує. Шановні, я не певен, що кожному з тих, хто дасть Саші диски, він вишле Новою поштою бєляш, але поможіть військовим, якщо маєте змогу. Еееее... куди? Куди пішли? Встигнете. Якщо Ви думали, що я відпущу Вас просто так без чогось цікавенького - то помилились. В моєму дитинстві була якась ще совєцька книга, в якій дітям пояснювалися основи програмування, робототехніки тощо. Я не пам'ятаю деталей, але там був лисий професор в окулярах, який розтлумачував малечі, що навіть запрограмувати робота на чистку картоплі - то вже сама по собі неабияка задача, бо "чисть картоплю" - така команда не працює. І от в тій книзі я вперше в своєму житті побачив штрих-код. Тоді в принципі на теренах голодних гіперінфляційних 90-х ніяких штрих-кодів я не бачив, але згадую, як щиро я здивувався, що якийсь сканер за долю секунди може зчитати інформацію про товар і передати його касі. По оцим смужечкам? Серйозно? Нині штрих-коди - це не дивина. Ба більше, кью-ар коди повсюдно нас оточили і з кожним днем їх стає все більше, а самі вони стають все більш "ємні". Ось тут є відео, в якому дуже якісно і доступно пояснюється: - як виникла азбука Морзе - як виникли штрих-коди - як виникли QR-коди - як воно все пов'язане - де тут покопирсалися дівіді і сіді-диски - куди воно все котиться. Ну, всьо, ставте на паузу, ідіть шукайте CD/DVD, пишіть Олександру та вимагайте свій бєляш. Майте тиху ніч. апдт. Про бєляш я, звісно, пожартував. Щоб Саша віддав бєляш? Ахахахаха.