Дисклеймер: пост сповнений дилетантизмом та емоціями.Кілька днів у мене з голови не йдуть думки щодо зарплат в освіті.З одного боку, я прочитав, що згідно з дослідженням мінекономіки, середньомісячна зарплатня в освітній сфері є найнижчою в українській економіці серед усіх видів діяльності - 12649 гривень (середня ж по економіці - 18903 грн). https://osvita.ua/school/92796/При чому ми, як дорослі люди, розуміємо, що середній показник зазвичай підмасковує справжню катастрофічність ситуації. Медіана була б куди доречнішою.Бо варто погуглити тарифні сітки і зарплатню молодого вчителя - волосся взагалі стає дибки.В цьому плані, у нас дивне суспільство.Воно ніби і усвідомлює, що за такі гроші не те, що няню на день не винаймеш, щоб приглядати за «квітами життя».Доставщик піци чи касирка в магазині ніц за такі гроші робити не будуть.Батьки ж очікують, що вчителі мусять за такі гроші бути вмотивованими вчити дитину, наглядати за нею, саморозвиватися, здавати тонни папірців про плани і перспективи та не імітувати роботу.«Знали, куди йшли працювати» - приблизно така реакція, на мою думку, панує у громадян (щодо науковців теж, до речі).В той же час, при такому відвертому розвалі загальнодержавної шкільної освіти, розгортається ринок репетиторства, де ставки вже ринкові, а освіта - справжня, а не імітована, «галопом по Європах».І хороші знання стають надбанням дітей забезпечених батьків.(Звісно, є рідкісні виключення у вигляді залишків держфіз-мат ліцеїв, але вони лише підкреслюють правило).З іншого боку, я дізнався, скільки коштує вартість навчання в одному з найкращих приватних природничих ліцеїв Києва.Та й взагалі в приватних школах, де не просто беруть гроші, аби батькі були задоволені, а сумлінно вчать дітей.Це десятки тисяч гривень на місяць.І це лиш підсилило мою бентегу, бо це навіть не наслідок, а просто ознака байдужості профільних інституцій до виправлення ситуації в державному секторі відповідальності (назвімо це так).Чому мене це чіпає? Я б тільки за науку мав непокоїтися.Та все просто - Марк росте. За 2 роки нам йти в школу.І я розумію, що знайти вмотивованих вчителів в держшколах на 12 тисяч на місяць буде вкрай важко.Плюс класи по 35-40 дітей в три зміни.І чогось мене напружує, що в освіті багато розмов і яскравих презентацій, багато гасел, що «вчитель в центрі чогось там [підставити чого саме]», але елементарно не визнається факт, що не може спец вчити дитину за такі гроші.Бо не може вижити.Все це пахне ситуацією, що можливості в житті отримуватимуть лиш діти забезпечених батьків.Всі решта - аби вміли читати і писати, щоб ставити хрестик в бюлетені.Може я драматизую, та це мене непокоїть.Я ж просто тато, який хоче, щоб дитина знала умовну математику.Ба більше, я хочу, щоб коло Маркового спілкування було рівномірно освіченим, і рівень освіченості не сильно залежав від району проживання або статків батьків.Мабуть, я багато хочу.До речі, війна тут ні до чого.В тому сенсі, що ситуація виникла не три роки тому, а раніше. Нині просто апогей апофігею.Плюс на підняття майже вдвічі окладів працівникам податкової служби кошти є. https://www.epravda.com.ua/news/2024/07/18/716843/index.ampП - пріоритети чи як воно.І на цій чудовій ноті моєї тужливої туги:Майте тихий вечір.P.S. Як же він швидко росте.