Два роки, Вовка.Вже два роки поспіль приїжджаємо до тебе в село, їмо кавуни, мед із сот, регочемо, обіймаємо твоїх батьків і Оксанку.Вперше їхав всю дорогу з твоїм побратимом з сємсятдвойки.Жуть у вас заміси були. Ти не розповідав.Та де там, де б ти встиг. Ми 2 місяці лиш були знайомі.Вперше в руках тримав твої нагороди. Того року якось не довелось, а тут роздивлявся.І фото твої дитячо-юнацькі. Ти там капець смішний. Як і ми всі на таких же фото.Пам'ятник тобі хороший поставили. Ти на ньому ззаду руки розставив на фоні Бакоти, ніби летиш, а спереду - сидиш і смієшся.Ми теж біля твоєї могили реготали.Все як ти хотів.А, Вітя, побратим твій, тобі 2 білі троянди поклав, єслі шо.Ми гвоздики, а він троянди.Батьки нормально, Вова.Ну, наскільки це можливо. Ремонт трохи зробили в хаті. Я вперше бачив рідкі шпалери. Кішка у них живе. За три дні до твоєї смерті народилася.Оксанка теж вивозить. Так і летить на одному крилі та ще й підставляє його іншим вдовам.Що ще... так, прапорів на сільському цвинтарі додалося рази в 1,5-2.Там поховали твого односельця, якого так і не витягнули з бліндажа, бо там було всьо. Пряме влучання.Але могилу зробили, щоб була.Щоб було куди ходить.Як от ми до тебе ходимо.І ще алею пам'яті в центрі села зробили.Велика, я тобі скажу. Ти там є.Досі не вірю, що ти теж там є.Вовка, ми зайшли на третій рік війни і ми досі на ногах.Країна воює.Все складно і не все виходить, але послухай цитату розумної людини - Evgen Lybovych - яка теж з лютого 22-го тягне службу"Під одним з репостів мого попереднього посту є коментар про те, що дуже погано, що навіть такі люди, як автор посту, мають сумнів у нашій перемозі.Якщо б 24.02.22 я не був переконаний в катострофічності ситуації, я б не побіг у той день до ТЦК.Якщо б у мене не було сумнівів у гарантованості нашої перемоги, я б вже дембельнувся по здоров'ю.Тому добре, коли є сумніви, якщо вони не перешкоджають робити те що треба.Погано коли багатьом переконаність у нашій перемозі дозволяє бездіяти, щє гірше, коли дозволяє красти."Поняв, що коїться, так?Типу АТО-2, тільки тепер кратно більшій кількості людей не все одно.І вони продовжують робити те, що треба.Вова, ми досі на ногах.Країна б'ється.Ти б пишався, чесно.Два роки тому при обороні Бахмута у бою із російськими загарбниками загинув найкращий Вова України.Володимир Гунько, офіцер 58-ї бригади.Пройшов пекло 2014-го, провів кілька місяців в полоні, взяв до рук зброю в 2022-му і не відступив.Майте тиху ніч.