Telegram statistics channel - @moon_saturn_ukr

Велична постать, багато вбрана і сидяча з царственим виглядом дочки Неба і Землі.У її діадемі дванадцять зірок, зібраних у гроно. На щиті, прислоненому [до крісла] збоку, –символ Венери. Перед нею дозріває нива, а за нею – водоспад. Скіпетр у її руці увінчаний кулею [як символом] цього світу. Вона є нижчим Садом Едемським, Земним Раєм, усім, що символізується видимим домом людини. Вона не Regina coeli, але все ж refugium peccatorum, —благодатна Матір багатьох тисяч. У деяких аспектах її правильно описували як бажання і крила його; як дружину, одягнену в сонце; як Gloria Mundi, як завісу Sanctum Sanctorum, але можу додати, що це не душа, яка знайшла крила, якщо тільки весь символізм не тлумачити іншим, незвичайним чином. Вона перш за все – загальна плодючість і зовнішній сенс Слова. Це очевидно, бо людині не було дано більш прямого послання, ніж те, що народжується жінкою; проте сама вона не несе його тлумачення. В іншій системі понять карта Імператриці означає двері або ворота, через які відкривається вхід в це життя, як в Сад Венери. Той самий шлях, що виводить звідси в потойбіччя, є таємницею, відомою Верховній Жриці і повідомлюваною нею лише обраним. Більшість старих співвідношень цієї карти символічно абсолютно неправильні – як, наприклад, ототожнення її зі Словом,Божественною Природою, Тріадою і так далі. (с) А.Е.Уейт про аркан Імператриця

У шумеро-аккадській традиції Нінхурсаг постає як одна з найдавніших богинь – “Володарка священної гори”. Вона є уособленням родючої землі, що не лише годує, а й формує саму структуру життя.Її імена змінювалися залежно від функцій:Кі (KI) – персоніфікація Землі;Нінмах – “Велика Пані”;Мамі – праматір, яка бере участь у створенні людства;Аруру – та, що ліпить з глини нове життя. Нінхурсаг, мати, яка породила все живе, та, що зібрала голови богів у своєму лоні. У міфі про створення людини саме Нінхурсаг разом із мудрим Енкі бере участь у формуванні людських тіл з глини та наділенні їх життям. Вона – архетип першої повитухи світу, тієї, що приймає пологи космосу.Ти — та, що формує дітей у материнському череві, добрий горщик, який дає життя Символом богині була гора – місце сили, яке поєднує небо і землю. Гора уособлювала як родючу лоно-утробу, так і опору буття. Нінхурсаг – не лише мати, а й строга хранителька рівноваги. У міфі про “Енкі та Нінхурсаг” вона карає бога вод за надмірність і порушення гармонії, але зрештою зцілює його, повертаючи порядок.Вона — мати богів, творець людей, мудра повитуха, що визначає долі Архетипічний сенс Нінхурсаг – земля, яка народжує і вбирає; мати, яка годує і карає; гора, яка стоїть непорушно і водночас є джерелом життя. Вона нагадує, що життя – це коло, а не нескінченне зростання.

Софія у гностичних і алхімічних традиціях — це не просто абстрактна ідея, а живий архетип, що проявляється у світі, душі та творчості. Її образ тісно пов’язаний із жіночим принципом, який веде через хаос до пізнання.«Апокриф Івана» (ІІ ст.):«Софія, яка є думкою [Еонів], задумала щось від себе самої. Вона породила творіння без згоди Духа… і так з’явився Архонт, який утворив цей світ.» Софія тут виступає як активне творче начало. Її дія без згоди Духа показує ризик самостійного пізнання, де помилка породжує хаос, а світ стає місцем випробувань.«Пістис Софія» (ІІ–ІІІ ст.):«Софія, дочка Світла, упала в хаос і закликала Сина Божого, аби Він визволив її. Вона співала пісні покаяння, і її плачі стали гімнами до Вишнього.» Тут акцент на процесі спасіння і поверненні до цілісності. Софія символізує душу, що переживає падіння та страждання, але здатна на звернення до вищого світла.Валентиніанська традиція:«Вона є Матір’ю, через яку світ отримав свою форму, і вона ж є тією, хто прагне знову повернутися до Світла.» Софія — не лише творча сила, але й провідник для всіх, хто шукає істину. Вона одночасно прояв світу і шлях до трансценденції.Яків Беме, «Aurora» (1600):«Вона, вічна Діва Софія, є істинною Нареченою Божою, що сяє крізь усі речі. Вона є скарбницею таємних знань, прихованою у глибині душі й у створінні.» У алхімії Софія — символ внутрішнього знання і психічної трансформації. Вона присутня у всьому, але лише посвячений може її впізнати.Г. Дорн, учень Парацельса:«Alchimia est Sophia occulta» — «Алхімія є прихована Софія.» Алхімічний процес — це не стільки робота з металами, скільки робота з душею. Софія прихована у матеріях, які алхімік трансформує, і одночасно у власній свідомості.Джеймс Хіллман, «Алхімічна психологія» (сучасна інтерпретація):«Алхімія не стільки про метали, скільки про Софію — жіноче начало душі, що веде крізь хаос несвідомого.» У сучасній психології та психоаналізі Софія — образ психіки, яка трансформує хаос внутрішнього світу у зрілість і мудрість, подібно до алхімічного процесу.

Культ Іштар. Археологічні знахідки🌠Стела Інанни-Іштар з Урука.Період: 3 тис. до н.е.Зображає богиню у пишному головному уборі, інколи з левами. Знайдена на території храму ЕАнна в Уруку. Символізує її владу над війною та любов’ю.🌠Вапняковий барельєф “Цариця ночі”Період: 1800-1750 рр. до н.е. Відомий також як “Ліліт”, але ймовірно це зображення Іштар. Вигляд: крилата жінка з пташиними лапами, левами та совами. Знайдений у Вавилонії, можливо, прикрашав храм Іштар.🌠Циліндричні печатки із зображенням ІштарПеріод: 3000–600 до н.е.Часто показує Іштар між левами, з луком, у короткій спідниці — знак войовничості. Використовувались у культових і адміністративних цілях у храмах.🌠Глиняні таблички з храму ЕАннаВиявлені в Уруці, містять гімни до Інанни та переліки жриць.Розповідають про священні обряди, шлюбні містерії. Важливе джерело знань про храмову організацію.🌠Статуї оголених богиньМаленькі теракотові статуетки знайдені в багатьох містах Месопотамії. Уособлюють Іштар як богиню сексуальності та родючості.Використовувалися як обереги або підношення в храмах.🌠Золотий шолом з НіневіїШолом із зображенням левів і зірок — символів Іштар. Імовірно, використовувався в ритуалах або військових культових церемоніях, пов’язаних із Іштар Ніневії.🌠Храмові фундаменти та плани (Урук, Вавилон, Ніневія)Археологи виявили рештки фундаментів храмів Іштар. Складна система приміщень, капищ, складів, житла жриць.

Архетип Чорної або Темної Макоші — один із найглибших і найменш досліджених аспектів слов’янської міфології, що зберігся переважно у фольклорі, обрядах та народній уяві. Темна Макош — це не окрема богиня, а нічний, підземний, ініціаційний бік однієї цілісної постаті, антипод її світлої, родючої, денного аспекту. Вона втілює архетип Великої Матері в її нічному обличчі, пов’язану з завершенням, смертю, ініціацією, глибинною інтуїцією та невидимим прядивом долі.🌒 Матір Тіней: Темна Макош — це та, хто керує тим, що приховане. Вона опікується ніччю, зимою, часом глибоких змін. Через неї проходять обряди переходу: смерть, старіння, втрати, ініціації. Вона — провідниця душ у Нав (царство мертвих).🕸️Велика Прядильниця.У народній уяві Макош пряде нитку долі. Її темна сторона — це момент, коли нитка обривається або переосмислюється. Вона дає нову нитку через втрату старого. У такій формі вона наближається до скандинавських норн або грецьких мойр. 🌏Земля-Мати, що приймає назад. У фольклорі вона часто персоніфікує землю як Мати-сыра земля, яка «приймає тіло», «поїть водою» і «дає спочинок». Вона не карає, а вбирає й трансформує.🏺Ініціаторка жіночого досвіду. У жіночих обрядах, особливо пов’язаних із материнством, менструацією, менопаузою, смертю чоловіка або дитини, її тіньове втілення — це та, хто несе біль, але й нове усвідомлення себе. Такі ритуали часто включали звернення до “Чорної Землі”, “Темної Матері”, або “нічної Макоші”.Саме у пізню осінь і взимку, коли сонце слабшає, зростає символічна вага Темної Макоші. У цей час селяни завершували роботи на землі, згадували померлих (Діди, Велесові дні), пряли і ткали — під наглядом “великої пряхи”. У деяких слов’янських регіонах вважалося небезпечним прясти після заходу сонця, бо “можна накликати Чорну Макош” — вона “заплете нитку не так”, “змінить долю”, “покладе в серце сум”. Це також тіло землі, в якому спочивають предки. Її згадували на могильних курганах, звертаючись із молитвами до землі.У традиційному світогляді слов’ян вона була необхідним балансом до Світлої Макоші — як ніч до дня, зима до літа, смерть до життя.

Робота Гайєю Хтонією — це глибинна духовна практика, яка стосується темних, прихованих шарів буття, підсвідомості, тіньових аспектів особистості та трансформації через контакт із первинною силою Землі. У різних традиціях вона має свої відтінки, але основна суть полягає у спусканні в глибини — символічно й буквально — для трансформації, зцілення і народження нового рівня свідомості.Гайя Хтонія — це аспект Землі як Матері смерті й відродження. Практика передбачає роботу з тіньовими частинами себе: страхами, болем, травмами, витісненими бажаннями. Це схоже на алхімічний «нігредо» — чорну фазу трансмутації. Темна земля — символ вмирання, розкладу, але й майбутнього зростання. Робота з нею навчає приймати цикли життя: смерть як частину життя, темряву як простір зародження. Це глибока ініціація в архетип Великої Матері. Контакт з хтонічною енергією дає потужне укорінення. Через неї відбувається заземлення і повернення до тіла як священного храму.Це не просто Земля, це й богиня, пов’язана з підземним світом (як Геката, Персефона, Ерешкігаль). У взаємодії з нею пробуджується жіноча глибинна мудрість, сила творіння й руйнування. Практики можуть включати: ритуали занурення у землю, печери, темні простори; медитації на образ Великої Матері; робота з землею фізично — садіння, створення жертвоприношень; ведення щоденника тіньових процесів; тілесні практики, які відкривають первинну силу тіла. Це означає не залишитися в темряві, а трансформуватись через неї. Як зерно, що гниє в землі, щоб прорости, людина проходить крізь темряву, щоб знайти глибинну силу і автентичність.

Роль і місце скандинавських віщунок в історії та культуріСкандинавські віщунки, відомі як вольви або сейдьконі, займали особливе місце у духовному житті північних народів. Вони були провидицями, шаманками та ритуальними провідницями, здатними передбачати майбутнє, впливати на події за допомогою магії й підтримувати зв’язок із богами та духами. У суспільстві вікінгів вольви користувалися великою повагою. Їх запрошували для обрядів віщування, зцілення, благословення перед походами чи битвами. Вольви могли подорожувати між поселеннями, де їм надавали їжу, житло та щедрі дари. Одним із найвідоміших літературних джерел, що згадує віщунку, є поема «Пророцтво вольви» (Vǫluspá) з Старшої Едди. У ній вольва переказує створення світу, історію богів та провіщає Рагнарьок — кінець світу. Це свідчить про сакральну вагу знань віщунок.🕯️Поховання в Осе (Норвегія, IX ст.): у знаменитому кораблі з Осе було знайдено останки жінки, що, ймовірно, була вольвою. Вона була похована зі спеціальним жезлом із заліза — символом магічної влади.🕯️Поховання у Фредеріці (Данія): археологи знайшли жіноче поховання зі складним ритуальним набором — амулетами, кільцями та посохом, що свідчить про її статус як пророчиці або магічної діячки.🕯️Поховання в Бірці (Швеція): одне із поховань містило розкішно вдягнену жінку із численними магічними атрибутами — палицями, прикрасами, що мають шаманське значення.Речі, знайдені в могилах, особливо залізні або бронзові жезли (символ влади в магії сейд), підтверджують, що вольви були важливими ритуальними фігурами, а не просто міфічними образами.

Єгипет не боявся темряви. Навпаки — він шанував її, адже саме в пітьмі народжується світло. 👑Сехмет: ім’я Сехмет означає “Могутня”. Вона — дочка Ра, втілення його вогняного ока. Її гнів був настільки страшним, що Ра змушений був обдурити її вином, щоб зупинити кривавий мор. У “Книзі корови небесної” (XIX династія) описано, як Сехмет ледь не знищила людство за зневагу до богів. Та водночас вона — покровителька лікарів і цілителів, богиня захисту фараона в битві. Її зображали з левиною головою, часто в червоній сукні — кольорі крові та сили.👑Нейт: одна з найстаріших богинь Єгипту, культ якої сягає ще додинастичних часів. Її ім’я перекладають як “Та, що відкриває” або “Ткацька голка” — вона творила світ, ніби тканину. Але Нейт була і богинею війни: у храмі в Саїсі на стінах було написано “Я — те, що є, було і буде. І ніхто смертний не розкриє моєї вуалі.” Греки пізніше ототожнили її з Афіною. Вона часто зображується з щитом і списом — символами влади й бою.👑Амаунет:ім’я буквально означає “прихована жінка”. Вона входить до Огдоади Гермополіса — вісімки прадавніх божеств, які втілюють первісний стан світу. Амаунет символізує невидиму темряву, що існувала до створення всього — чистий потенціал. У “Текстах пірамід” її згадують як матір всіх речей, які ще не з’явилися. Вона — безлика тиша перед першим словом, ніч до світанку.👑Серкет: ім’я перекладається як “та, що змушує дихати”. Це парадоксально: вона пов’язана з отруйними істотами, але водночас захищає від них. Її зображували з золотим скорпіоном на голові. У “Текстах саркофагів” та “Книзі мертвих” Серкет фігурує як захисниця канопічних сосудів, де зберігали органи померлого, а також охоронниця Ісіди під час народження Гора.Вона — одна з чотирьох богинь, що стоять біля саркофага і тримають ніч на відстані.👑Ісіда: найбільш відома як богиня материнства і магії. Але в пізніх текстах (особливо в грецько-римську добу) вона набуває темнішої іпостасі: втілення магії, яка не має меж. У “Книзі мертвих” вона — головна серед чарівниць, яка оживила Осіріса і навчила людство магії. Її сила — у словах, що пробуджують мертвих, і прокляттях, що вражають навіть богів. Темна постать Ісіди — не зла. Вона — та, хто знає і діє. Та, чия віра сильніша за смерть.

Можливо, хтось із вас знайомий з українським телеграм-каналом «Герметична Кухня» та його адміністраторами. Окрім власної магічної та магічно-підприємницької діяльності, вони регулярно роблять огляди діяльності інших магів, відьом, жерців, езотериків — під егідою запобігання профанації мистецтва магії та боротьби з шахрайством.З метою недопущення профанації західної магічної традиції пропоную огляд планетарного пентакля Марсу авторства адміністрації «Герметичної Кухні». Скриншоти та інформація про ціноутворення оренди цього артефакту прикріплені вище.1. МатеріалПентакль виготовлений зі звичайного картону, обклеєного скотчем. Собівартість — вкрай низька, навіть з урахуванням витрат на розхідники для освячення (свічки, марсіанські пахощі). 2. Спосіб виготовленняНакреслений неохайно, без допомоги лінійки та циркуля. Добре помітно, що центр перетину ліній зміщений, довжина ліній, як і діаметр кіл графічних елементів, різниться. Бокова ліва лінія вигнута та роздвоєна. Лінії, кола, інші графічні елементи нерівні. Місцями видно сліди олівця, яким було зроблено початковий ескіз.3. Оцінка унікальностіПентакль взято з гримуару «Key of Solomon the King», що є у відкритому доступі. Будь-хто, дотримуючись інструкції та зробивши точну графічну копію, може виготовити такий самий пентакль. Або придбати (наприклад, на амазоні за 12$) і власноруч освятити.4. Загальне визначення цінності пентакля та його магічної ефективностіСобівартість — невисока. Загальна вартість оренди подібного артефакту, з урахуванням витрат на матеріали та рівень виконання, не може становити 2000 грн (ціна запропонована адміністрацією «Герметичної Кухні»)❗ З магічної точки зору, при створенні планетарних пентаклів критично важливими є не лише правильно обрані планетарна година і день, дотримання церемоніальних елементів під час освячення, а й графічна точність креслення — аж до міліметра. Якщо графічна точність не витримана, і є похибки — у кращому разі пентакль втратить ефективність або взагалі не працюватиме. У гіршому випадку — може «спрацювати», як пожежа на складі піротехніки, принісши оператору несподівані наслідки.Представлений пентакль має відхилення у графічному виконанні, що робить його використання непередбачуваним і, можливо, небезпечним❗5. ВисновкиПідхід адміністраторів «Герметичної Кухні» до створення артефактів у межах західної магічної традиції (зокрема планетарної магії) — на прикладі згаданого пентакля — не вирізняється достатнім професіоналізмом. Критична оцінка власної діяльності та її ймовірних наслідків відсутня. Даний пентакль можна вважати яскравою демонстрацією профанації західної магічної традиції. Ціна «артефакту» необ'єктивно завищена.

Кам'яні баби — це статуї, які часто пов'язують з кочовими народами, зокрема з половцями, кипчаками та іншими тюркськими племенами, що населяли степи Євразії в середньовіччі. Проте ці пам'ятки також зустрічаються на територіях, де жили слов'янські племена, що призводить до дискусій щодо їхнього походження та значення.Зовнішній вигляд: Кам'яні баби зазвичай мають антропоморфні риси, зображуючи людей (часто воїнів або жінок). Вони можуть бути як реалістичними, так і стилізованими.Розташування: Їх часто встановлювали на курганах або в інших знакових місцях, пов'язаних з культом предків або релігійними обрядами.Функція: Кам'яні баби, ймовірно, мали ритуальне значення. Вони могли символізувати предків, бути оберігами або маркерами територій.Хоча кам'яні баби частіше асоціюються з кочовими культурами, їхня присутність на слов'янських землях свідчить про культурний обмін між кочовиками та слов'янами. Слов'яни могли переняти традицію встановлення таких статуй під впливом сусідніх народів. Крім того, вони могли використовувати вже існуючі кам'яні баби для власних ритуальних потреб. У слов'янській культурі кам'яні баби могли набувати нового значення, пов'язаного з місцевими віруваннями. Наприклад, їх могли пов'язувати з культом предків або вважати оберігами. Деякі дослідники припускають, що слов'яни могли "оживляти" ці статуї, наділяючи їх духами або божественними силами.