🌾 🐎#Притча
Один чоловік прийшов до старого заможного господаря з гіркою образою на долю:
– Я гарую від світанку до темряви, не знаю відпочинку і щовечора валюся з ніг. Чому ж мій статок не росте, а сусіди, які працюють у рази менше, процвітають? Невже важка праця більше нічого не варта?

Старий господар уважно поглянув на нього й запитав:
– Скажи, а скільки часу на день ти даєш собі, аби подумати: куди веде твоя дорога, яка користь людям із твоєї праці та як робити діло з розумом, а не лише спиною?

Чоловік аж скипів від обурення:
– Коли ж мені думати?! У мене немає жодної вільної хвилини, я без упину працюю!

Господар спокійно усміхнувся:
– Ось у цьому й пастка. Нескінченна метушня – це найзручніша схованка від того, щоб думати наперед. Мій кінь у полі теж гарує дужче за всіх і, певно, вважає себе найголовнішим, бо найбільше пітніє. Але врожай збирає той, хто знає, куди спрямувати плуг і яке зерно посіяти. Достаток починається не з мозолів, а з мужності вчасно підняти очі від борозни.

Психологія Достатку