А то якось додав мене в друзі один норвезький письменник, про якого я знаю вже не один рік, ну й він, теоретично, міг про мене знати. Прийняв я запит. На сторінці дописів немає, тільки три фотки. Пише мені норвезький письменник через пару годин: — Гавдуюду! — «привіт», тобто, як ся маєшся. — Маюся, — відповідаю, — хоч могло б і краще маятися, але війна у нас. А ти Hvordan går det? — І я незле, — каже, — хотів оце кльову новину розповісти. Чи ти чув коли за Європейську раду економічної співпраці? — Ja visst, — кажу, — чув, звичайно. — Ну то уявляєш, — каже норвезький письменник, — у них зараз нова програма відкрилася. Про неї ще нікому не оголошували, але вона вже працює. Я недавно отримав від них 900 000 крон. Бачив у списку твоє ім'я (а в них, у норвегів, там усі на «ти»). Писали вони тобі щось? — отак і питається мене письменник той норвезький. — Аякже, — кажу, не хочеться ж писком у калабаню перед норвегом упасти. — Вони зі мною уже зв'язувалися. — І що написали? — Та кілька слів, от як ти, спитали номер картки й переказали мені 1 220 000,00 доларів USA. Попередили тільки, що податок треба буде сплатити. — Ну добре тоді, — написав норвезький письменник, і чомусь замовк. Заздрить, чи просто зло взяло?..