Довго думав, як підступитися до цієї теми, але в інтерв‘ю Зейну Лову героїня сама все дуже добре сказала: «Я хочу вірити, що моя музика це просто ще один спосіб робити поп»На LUX не дарма присутня Бйорк — бо вона свого часу вчинила приблизно так само: зробила попмузику методами, які тій не притаманні.Тільки тут Розалія замість авангардної електроніки звернулася до власного коріння, класичної освіти та Старого Світу у загальному сенсі. І у фундаменті LUX також жодного авангарду — абсолютно безапеляційний поп. LUX, попри всю комплексність, складність методів та інструментів, використаних для його створення, є винятково доступним на емоційному, нервовому, якомусь спинномозковому рівні, коли його вміст можна всотати, зрозуміти й прийняти без знання жодної з тринадцяти мов, які на ньому присутні.Саме з цієї причини ми бачимо десятки мільйонів його прослуховувань за перший тиждень і, ймовірно, дебют Розалії у топ-10 чарту альбомів Billboard — не з якісним, але в рази більш конформним MOTOMAMI, а з цим нібито непростим матеріалом.Та мені, якщо чесно, не хочеться препарувати й доводити вам, що Reliquia — це звичайний поп-хіт, на Berghain погано заховане техно (камон), а La Perla так само добре звучала б і в репертуарі Сабріни Карпентер. Більше хочеться стерти пам‘ять і повернутися в ту ніч, коли вже на Divinize в мене почали тексти сльози від приголомшливої краси почутого.