Mind ReSearch Lab || Психологія і Нейронауки | Філософ початку двадцятого століття Макс Шелер був дуже стурбований пи...

Філософ початку двадцятого століття Макс Шелер був дуже стурбований питаннями цінності. Коли він помер у 1928 році, Гайдеґґер, який виголосив його похоронну промову, назвав його найпотужнішою силою у світі філософії того часу. Шелер називає людину, ens amans, істотою, яка любить; натомість ми маємо homo economicus. У світі, в якому ми живемо, редукціоністський матеріалізм перевернув сприйняття Шелера, і в абсолютно цинічній оцінці того, що означає бути людиною, ми піднесли індивідуальне его над усім іншим. Це призвело до того, що багато чеснот, включаючи красу, добро і правду, але не обмежуючись ними, були знехтувані і відкинуті. Я вважаю, що ці цінності, далеко не людські винаходи, є онтологічними примітивами, оскільки вони є аспектами основи буття: наша здатність реагувати на них і залучати їх все глибше в буття є нашим привілеєм і, власне, нашою метою. Звісно, ми також можемо ігнорувати їх, знецінювати і змушувати їх занепадати - якою ціною для нас особисто і для всього людства, ми можемо лише здогадуватися.Шелер вважав, що існує ієрархія цінностей, де на найнижчому рівні знаходяться цінності задоволення і користі - цінності утилітаризму і лівої півкулі - і які поступово піднімаються до цінностей святого або священного, які він вважав найвищими: цінності, які, як я припускаю, є незрозумілими для лівої півкулі. Між ними були спочатку Lebenswerte, або цінності "життя", такі як мужність, великодушність, благородство, смиренність і вірність; а потім geistige Werte, цінності розуму або духу, такі як краса, добро і істина - які, як я припускаю, краще розуміє права півкуля.Оскільки сенс існування лівої півкулі полягає у владі та контролі, вона, природно, ставить на перше місце цінності корисності та гедонізму, тобто цінності найнижчого рангу в піраміді Шелера. Я можу помилятися, але в мене склалося чітке враження, що в нашому суспільстві спостерігається занепад сміливості, вірності, благородства і смирення - фактично, у всій поведінці, яка несе свої витрати наперед, а не ховає жало в хвості; говорити правду вимагає сміливості, і здається, що ті, хто працює в державних установах, науці та університетах, воліють скоріше пристосовуватися, ніж протистояти неправді. Сила інтелекту, університети, стали пасивними, конформістськими і слабкими, а також надмірно бюрократизованими. Можливо, через це я не можу не помітити, що багато найцікавіших ідей у науці, політиці та філософії сьогодні походять з-поза меж головних інституцій - що я відзначаю з великим жалем, як людина, яка завжди вважала себе гордим бенефіціаром їхніх давніх традицій і бажала продовжувати ці традиції. І разом із втратою мужності говорити правду, відбулося беззаперечне відсторонення від прекрасного і святого. Усе це разом посилює втрату відчуття мети і напрямку; звідси криза сенсу, з якою ми сьогодні стикаємося як зі звичайним явищем.Війна з природою і життям - це війна, в яку ми неминуче втягнуті, тому що ми є природою, ми є життям - і ми повинні вирішити, бути її руйнівниками чи захисниками. Ми все ще можемо бути тими, кого ми обираємо. Я не маю чіткої програми дій, хоча ліва півкуля, без сумніву, хотіла б цього. Я радше закликаю до захисту цінностей, які коштуватимуть кожному з нас чогось особисто: називати, а не мовчати про те, що, як ми знаємо, є неправдою. Дотримуватися стандартів досконалості. Очікувати від себе багато чого. Поважати інших і вислуховувати точки зору, з якими ми не згодні, а не тільки ті, які ми підтримуємо. Віддавати перевагу співчуттю, а не гніву і самовпевненості; приймати смирення, визнаючи наше неминуче обмежене розуміння; знову віднайти почуття подиву перед обличчям складного і прекрасного космосу. Це допоможе нам рости, а не занепадати духом.Уривок зі статті Ієна Маꥳлкріста - британського психіатра, літературознавця, філософа і нейробіолога.