Один із найтрагічніших днів в історії України. День, коли радянська влада вирішила зламати цілі родини лише за те, ким були їхні близькі.

21 жовтня 1947 року за одну добу радянський режим депортував 26 644 українські родини — 76 192 людини. Їх вирвали з рідних домівок і відправили за тисячі кілометрів від України.

Це була одна з наймасовіших каральних операцій радянської влади в Західній Україні — операція «Захід».

Вона охопила Львівську, Івано-Франківську, Тернопільську та Рівненську області. На виселення прирікали не лише учасників національно-визвольного руху, а й їхніх рідних. Чоловіків, жінок, дітей — усіх, хто потрапив до списків. Для сталінського режиму навіть родинний зв’язок із повстанцем ставав приводом для покарання.

Ще у 1944–1946 роках із Західної України до віддалених районів СРСР уже депортували 14 728 родин учасників національно-визвольного руху. Але Москві цього було замало. Репресії не припинялися, а партійне керівництво вимагало нових каральних заходів. Так було підготовлено операцію «Захід» — масштабне примусове виселення, яке розпочалося 21 жовтня 1947 року.

У нашому Львові все почалося о другій годині ночі. Озброєні військові вдиралися до помешкань, проводили обшуки й наказували людям швидко збирати найнеобхідніше. Жодних нормальних зборів, жодного часу на прощання з домом. Цілі родини силоміць вивозили вантажівками до залізничних станцій.

Із другої до четвертої години ночі така сама доля спіткала мешканців Рави-Руської, Жовкви, Буська, Городка та Яворова. Депортації проводили на Івано-Франківщині, Рівненщині, а згодом і на Тернопільщині.

Уявіть цей жах: ніч, стукіт у двері, озброєні солдати, налякані діти, батьки, які не знають, чи побачать свій дім знову. За лічені хвилини людей позбавляли всього, що вони мали, — рідної землі, житла, звичного життя та права залишатися поруч зі своїми близькими.

Уже наступного дня перші ешелони вирушили до віддалених районів СРСР. На депортованих чекали виснажлива праця на шахтах, копальнях і в колгоспах Сибіру, холод, злидні та нелюдські умови існування. Чимало людей не пережили заслання й померли далеко від Батьківщини, куди їх так жорстоко не пустили повернутися.

Операція «Захід» стала однією з наймасовіших і найшвидших депортацій українців у повоєнний період. Але вона була лише частиною системного терору. Упродовж 1944–1953 років у Західній Україні сотні тисяч людей зазнали репресій: понад 500 тисяч було репресовано, близько 134 тисяч заарештовано, приблизно 150 тисяч убuто, а понад 200 тисяч примусово вивезено за межі України.

Ось яким був Радянський Союз за красивою обгорткою про «щасливе життя». Не лише дефіцит, черги й дешеві продукти, за якими сьогодні так люблять ностальгувати окремі громадяни. А ще нічні облави, депортації цілих родин, зруйновані долі, дитячі сльози та могили українців на чужій землі.

Ті, хто сьогодні згадує «смачний пломбір» і «булочку за дві капейкі», мають пам’ятати: для мільйонів людей радянська влада означала не солодке дитинство, а страх, насильство й втрату найдорожчого...