☝️Друзі, а ви ж пам'ятаєте світлину, на якій озброєні "проросійські сепаратисти ведуть чоловіка у формі ДСНС із зав'язаними очима…Багато хто й досі переконаний, що в об’єктив потрапив горлівський депутат Володимир Рибак. Але це помилка.На світлині — український рятувальник Володимир Ситник.Звичайний пожежник. Капітан Головного управління ДСНС у Донецькій області. Людина, яка присягнула не воювати, а рятувати. Він народився на Черкащині, служив у Ясинуватій і щодня вирушав туди, звідки інші намагалися втекти. Його зброєю були не автомати, а мужність, професіоналізм і готовність допомогти кожному, хто опинився в біді.Однак для російських окупантів цього виявилося достатньо, щоб зробити його ворогом.Уперше Володимира викрали 4 серпня 2014 року. Його привезли до так званої комендатури «днр» у Макіївці, де жорстоkо бuлu, намагаючись залякати й зламати. Та навіть після пережитого він не залишив службу й повернувся до своїх обов’язків.Минуло лише кілька днів.12 серпня, коли Володимир приїхав до пожежної частини, на нього вже чекали. Дванадцять бойовиків так званої «контррозвідки ДНР» оточили територію. Серед тих, хто працював поруч із ним, були люди, які підтримували сепаратистів і не приховували своєї ненависті.Під час обшуку знайшли старі карти і плани селища Піски і Спартак. Колись вони були потрібні лише тому, що Володимир придивлявся до земельної ділянки, яку хотів придбати. Але окупанти перетворили ці схеми на «доказ» у вигаданій справі. Російські спецслужби, які вже тоді керували репресивною машиною на окупованій Донеччині, без вагань записали його в «коригувальники української артилерії».Почалося справжнє пекло.Його kатувалu довго й жорстоkо, домагаючись зізнань, яких не існувало. Але Володимир не зламався. Він не обмовив ні себе, ні інших. Не зрадив навіть колегу, хоча чудово розумів, що мовчання може коштувати йому життя.І воно справді коштувало.Заkатованого Володимира Ситника 12 серпня 2014 року привезли до Калінінського моргу в окупованому Донецьку. На руці була лише бірка з написом: «555. Ясиноватая».Його рідні ще довго не знали всієї правди. Лише після ідентифікації за ДНК стало зрозуміло, що сталося. А остаточно поховати Героя вдалося лише 7 жовтня 2017 року в рідному селі Степанки на Черкащині.Йому назавжди залишилося 38.Росіяни забрали його життя, але не змогли забрати головного — людської гідності. До останнього подиху він залишався тим, ким був завжди: чесною, мужньою людиною, яка не навчилася зраджувати навіть перед обличчям смерті.Тож коли наступного разу вам трапиться та моторошна світлина, придивіться уважніше. Перед вами не просто полонений із зав’язаними очима. Перед вами український рятувальник, який іде назустріч своїй Голгофі з високо піднятою головою. Людина, яку не скорили ні страх, ні kатування.Саме сьогодні, 4 серпня, ми згадуємо Володимира Ситника, адже саме цього дня 2014 року для нього відкрилися двері справжнього пекла — проросійські бойовики вперше викрали українського рятувальника. Він ще не знав, що попереду будуть нові арешти, тортури й мученицька смерть. Але вже тоді розпочався його останній шлях — шлях незламної людини, яка не зреклася своїх принципів навіть перед катами.🕯️Світла пам’ять Герою. Поки ми пам’ятаємо його ім’я і розповідаємо його історію, Володимир Ситник продовжує жити в нашій пам’яті, а правда про його подвиг назавжди залишатиметься сильнішою за брехню окупантів.