Якими були пляжіНа початку XX століття пляжі мали зовсім інший вигляд:не було лежаків і сучасної інфраструктури;на багатьох пляжах стояли дерев'яні кабінки для перевдягання;працювали рятувальні станції та човни;існували окремі зони для чоловіків і жінок;купальні часто були платними.Особливо популярними були так звані "купальні" — дерев'яні споруди на палях із сходами у воду. Вони нагадували закриті басейни просто на річці.Купальна культураНа початку століття купальні костюми були досить закритими. Чоловіки носили трикотажні комбінезони, а жінки — довгі темні купальні сукні з панталонами.Купання в Дніпрі вважалося не лише розвагою, а й корисною для здоров'я процедурою. Лікарі рекомендували сонячні та повітряні ванни, тому відпочинок біля води ставав дедалі моднішим.Пляжі в міжвоєнний періодПісля революції та громадянської війни влада почала розвивати масовий відпочинок трудящих. У 1920–1930-х роках на Трухановому острові з'явилися:спортивні майданчики;човнові станції;кафе та буфети;організовані пляжні зони.Тоді ж Київ почали називати одним із найкращих "пляжних" міст СРСР завдяки великій кількості дніпровських островів і чистій воді.Найвідоміший пляжний район.До Другої світової війни головним центром пляжного життя став саме Труханів острів. Там існувало навіть невелике селище з сотнями будинків, ресторанами та спортивними базами. Більшість забудови острова була знищена під час війни, але пляжна традиція збереглася.Цікавий факт: у 1930-х роках у літню спеку на київських пляжах відпочивали десятки тисяч людей щодня, а спеціальні річкові трамваї безперервно перевозили відпочивальників через Дніпро.Саме з тих довоєнних пляжів Труханового острова та майбутнього Гідропарку почалася історія масового пляжного відпочинку в Києві, яку місто зберігає вже понад сто років.