Лукашенко після Валдаю рвонув у Пекін явно не просто так.путін, схоже, знову намагається дотиснути білорусів для участі у війні. Це явно бажаний сценарій, щоб щонайменше відтягувати наші сили на північ + ретранслятори, які відключив Лука.Проблема Лукашенка залишається не змінною від Кремля він давно сильно залежний, але прямий вхід у війну для нього — фінал з трагічним кінцем. Це ризик для самого режиму як мінімум. Він добре розуміє, що Сили Оборони явно не будуть дивитися на білоруську війська та інфраструктуру як на музейний експонат, який можна не чіпати. А Лука добре бачить, що відбувається з російською інфраструктурою.На Валдаї він, найімовірніше, робив те, що вміє найкраще, петляв на всіх стільцях, яких можливо. Пряме «ні» росіянам він сказати не може, бо багато в чому залежний від них. Пряме «так» теж не може, бо тоді дуже швидко отримає в лице від шляхетних дронів.І от після цього він летить до Сі.Там китайці публічно говорять про підтримку суверенітету й територіальної цілісності Білорусі, з чого б це? У нинішньому контексті це вже майже прямий сигнал. Бо головна загроза білоруському суверенітету сьогодні сидить не в Києві і не з Балтійських країн. Вона сидить у Москві.Пекіну сьогодні не потрібна нова ескалація в Європі, яка била б по торгівлі, логістиці й китайських інтересах.Для нас це стримано добра новина. В цьому китайський інтерес може частково збігатися з нашим, не дати Лукашенку остаточно з'їхати у війну.Ризик із півночі нікуди не подівся. Білорусь уже є частиною російської війни. Але між роллю тилового придатка русопітеків і відкриттям другого фронту різниця все ж велика. Лукашенко далі робить усе, щоб максимум залишитися саме в першому варіанті, не більше.