Часто в дискусіях мої читачі згадують AIPAC (Американо-ізраїльський комітет з питань громадських справ) як головного лобіста ізраїльських інтересів у США та ледь не деміурга американської політики на Близькому Сході. Вважаю, вам буде цікавою стаття Бена Семюелса «Криза ідентичності AIPAC: від протистояння з Обамою до зіткнення з Трампом» для Haaretz від 21 червня 2026 року. На думку автора, Комітет переживає найглибшу внутрішню кризу у своїй історії, опинившись під тиском через радикальні зміни в американській політиці. Багаторічна стратегія організації, яка раніше спиралася на залізобетонну двопартійну підтримку, дала серйозну тріщину. Десять років тому (у 2015 році) головним ворогом AIPAC був Барак Обама та його Спільний комплексний план дій (СВПД) щодо іранської ядерної програми, проти якого лобісти безрезультатно витратили 30 мільйонів доларів. Сьогодні ж жорстку кризу у відносинах Вашингтона та Тель-Авіва спровокувала іранська дипломатія Дональда Трампа. Поява меморандуму про взаєморозуміння між США та Іраном змусила AIPAC реагувати вкрай обережно. Замість звичного агресивного обурення організація спромоглася лише на стриману заяву про те, що очікує «повної інформації про рамки переговорів». Критики зазначають, що AIPAC боїться відкрито критикувати Трампа, а це свідчить про втрату колишнього впливу. Історично AIPAC позиціонував себе як позапартійний міст між Ізраїлем та обома ключовими партіями США. Проте зараз цей баланс повністю зруйновано. Демократи остаточно втомилися від організації та дедалі частіше відмовляються від «грошей AIPAC». Поштовхом до цього стало системне зближення лобістів із республіканцями за першого терміну Трампа, схвалення перенесення посольства до Єрусалима, а також рішення AIPAC фінансово підтримати понад 100 республіканців, які не визнали результати виборів 2020 року. Війна в Газі, конфлікти Нетаньягу з Байденом та явна прихильність ізраїльського керівництва до Трампа на виборах 2024 року лише поглибили прірву. Розрив із республіканцями (рухом MAGA) став іще більш несподіваним. Антивоєнне ізоляціоністське крило республіканців («Америка понад усе») звинувачує AIPAC у підштовхуванні Трампа до військових ударів по Ірану та в нав'язуванні небажаного «неоконсерватизму». Напругу посилили проміжні вибори 2026 року, де праймеріз проти критика Ізраїлю Томаса Массі стали найдорожчими в історії через шалені вливання коштів з боку AIPAC. Найбільш тривожним сигналом для ізраїльського лобі є позиція віцепрезидента США Дж. Д. Венса (якого вважають імовірним лідером руху MAGA на виборах 2028 року). Венс відкрито заявив, що американські лідери мають діяти «в найкращих інтересах Америки, а не в інтересах будь-якої іншої країни», прямо натякаючи на токсичність лобізму AIPAC. Подібні звинувачення у «спробах встановити контроль над урядом США» дедалі гучніше лунають від таких правих фігур, як Такер Карлсон та Марджорі Тейлор Грін. Автор стверджує, що AIPAC опинився у пастці. Спроба зробити однозначну ставку на Республіканську партію та підігрувати правому уряду Нетаньягу більше не приносить дивідендів. Демократи вважають організацію заручницею ультраправих, а республіканці звинувачують у просуванні чужих інтересів. Організація впевнено рухається до лобового зіткнення з адміністрацією Трампа, практично не маючи надійних союзників у Вашингтоні.Ігор СемиволосПосилання на статтю:https://www.haaretz.com/us-news/2026-06-21/ty-article/.premium/aipac-identity-crisis-a-decade-since-fighting-obama-on-iran-it-now-faces-trump/0000019e-ea1a-d514-a9bf-fa7b7dce0000?taid=6a381c1b47689a0001d642ac&utm_campaign=trueanthem&utm_medium=social&utm_source=twitter&fbclid=IwY2xjawSlxG5leHRuA2FlbQIxMABicmlkETFmVHpaOWx2c0dwd1k3U09Tc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgABHoij5Bzy4dh7AAH1BhtbtY1RFk2UZ3awdp6SgXEhaxGWaIHkSIVslOZl5o61_aem_L0jqDs8mFozwNJgvhCB08w