Справжній виклик для Білого дому зараз - чи спроможний Вашингтон одночасно рухатися до компромісу з Тегераном і утримувати Ліван від перетворення на наступний тригер неконтрольованої регіональної ескалації. Головна вразливість американського плану полягає в тому, що Вашингтон намагається управляти двома процесами одночасно - угодою з Іраном і стримуванням Ізраїлю - не маючи жодного прямого важеля впливу на такого третього ключового гравця, як сама «Хезболла». Організація не є стороною американських дипломатичних зусиль і не пов'язана жодними зобов'язаннями перед США.Ба більше, сьогодні під великим питанням опиняється ступінь слухняності «Хезболли» самому Тегерану. Після того, як організація зазнала критичних втрат у вищому командному складі та дістала серйозні удари по системі внутрішнього зв'язку, її структура неминуче зазнала децентралізації. В умовах порушеної вертикалі управління на перший план виходять польові командири середньої ланки на місцях. Їхня мотивація часто диктується не глобальними геополітичними маневрами Ірану, а логікою виживання, помсти та необхідністю доводити свою легітимність у вогні. Навіть якщо з Тегерана прийде умовний сигнал «стоп», «Хезболла» у Лівані може продовжити рух за власною інерцією, руйнуючи крихкі розрахунки американських дипломатів.Висновок виходить за межі Близького Сходу. Намагання закрити багаторівневу, соціокультурну та конфесійну кризу Леванту через інструменти класичного двостороннього бізнес-контракту - це головна концептуальна пастка нинішньої американської стратегії. Намагаючись діяти швидко в рамках одного дипломатичного циклу, Вашингтон ризикує зіштовхнутися з реальністю, де периферія «осі опору» виявиться набагато менш керованою, ніж здається з вікон Ситуаційної кімнати. Та сама логіка відтворюється і щодо російсько-української війни: пошук «угоди» з Москвою передбачає, що Кремль є єдиним і достатнім контрагентом для завершення конфлікту - ігноруючи те, що війна давно набула власної структурної динаміки, яку неможливо зупинити одним дипломатичним розчерком пера без урахування суб'єктності тих, хто веде екзистенційну боротьбу на землі.Ігор Семиволос