До чого тут Аргентина? Справа в тому, що, за версією аргентинського прокурора Альберто Нісмана, Вахіді у 1993 році брав участь у зустрічі в Мешхеді, де було ухвалено рішення про атаку на єврейський громадський центр у Буенос-Айресі. Саме він відстоював вибір Аргентини як цілі. Після обрання об'єкта політичне керівництво операцією перейшло до міністра розвідки Фаллагіяна, а оперативна координація - до Вахіді як командувача «Кудс». Тоді загинуло 85 людей, понад 300 отримали поранення. До речі, 18 січня 2015 року Нісмана знайшли мертвим у його квартирі в Буенос-Айресі - за день до того, як він мав представити Конгресу висновки з імовірно компрометувальними доказами проти президентки Крістіни Фернандес де Кіршнер щодо меморандуму з Іраном.Вахіді покинув посаду міністра оборони у серпні 2013 року - саме тоді, коли оманський бекченел набрав повних обертів після обрання Роухані. Це збіг дат, але не випадковий. Людина з активним «червоним повідомленням» Інтерполу, яку щойно вигнали з Болівії на очах у всього світу, - це структурна проблема для будь-якої дипломатичної операції, що вимагає дискретності. Іран 2013 року намагався виглядати як помірна держава, готова до діалогу. Вахіді як обличчя Міністерства оборони був прямою протиріччю цьому наративу.Тому «вихід у тінь» 2013–2021 років - дослідницький центр, університет - це не покарання. Це класичне іранське «збереження» людини, яка надто відома міжнародно, але надто цінна внутрішньо, щоб її позбутися. Система тримає його в резерві - і повертає у 2021 році, після того як Трамп у 2018-му виходить з ядерної угоди, а внутрішні протести вимагають жорсткої руки.Отже, це не просто черговий командувач КВІР, а людина, спроможна на радикальні дії, яка має залізну волю нав’язати іранському істеблішменту своє бачення.