Іран продовжує контролювати Ормузьку протоку, озброює проксі, калібрує удари - але не переходить поріг, який вимагав би тотальної відповіді. Це escalation dominance at the lower rungs of the ladder - домінування на нижчих щаблях ескалації за Германом Каном. Іран не найсильніший гравець, але він найкраще контролює темп та інтенсивність.Вашингтон опинився в класичній commitment trap (пастці зобов'язань): відступити - значить підірвати довіру до майбутніх погроз; залишитися - значить продовжувати дорогу кампанію без досяжних цілей. Саме тому Трамп шукав «почесний вихід» через пакистанський субпідряд.Найточніший стратегічний опис поточного моменту: Іран іде в Ісламабад не як сторона, що шукає угоди, а як сторона, що фіксує результати. Це bargaining from a position of achieved deterrence - ведення переговорів із позиції досягнутого стримування. Стримування вже спрацювало, тепер треба легалізувати його дипломатично.Головний парадокс цього етапу війни у стратегічних термінах полягає в тому, що стратегічно виграє той, чиї мінімальні цілі збігаються з реальністю, а максималістські цілі противника виявляються недосяжними.