Театр Між Трьох Колон | Вночі мені сниться дивне світло. Хтось ніби розгортає сторінки неба, і...

Вночі мені сниться дивне світло. Хтось ніби розгортає сторінки неба, і з тиші виходить він — Хаяо Міядзакі, спокійний, сивий, як хмара, що пам’ятає всі вітри.Міядзакі:— Вітер дужче. Ми повинні навчитися жити далі.Я озираюся на сон, ніби шукаю режисерську підказку.Я:— Це що… загасло?Він усміхається — так, як усміхаються люди, які бачили більше, ніж можуть розказати.Міядзакі:— Ні. Це цитата з мого мультфільму.Я:— З якого?Він піднімає руку, і раптом довкола пролітають літаки, трави колишуться, а небо стає вищим.Міядзакі:— «Вітер дужче».Я ковтаю повітря — ніби вперше чую ці слова.Я:— О. Треба подивитися.Тут сон різко розкривається, як завіса, й я ніби виходжу на сцену перед глядачами.Я (уже до вас):— Тож запрошую вас цього тижня, у неділю о 18:00, до артпростору «Цінності», щоб разом подивитись цей дивовижний мультфільм, поговорити про нього, розкласти на смисли — так, як роблять справжні глядачі вітру.І тут Міядзакі ще раз виглядає зі сну, притримуючи окуляри, ніби підморгує.Міядзакі:— І скажи їм: хто прийде в костюмі — у стилі мене, моїх героїв чи будь-якого мого світу — отримає від хазіїв «Цінностей» смаколик. Так працює магія.Я:— Тож до зустрічі в неділю. 18:00. «Цінності».Вітер дужче — а ми йдемо й дивимось.