HISTORSTORE

Енколпіон - це нагрудний хрест, який складається з двох частин, нижньої та верхньої, їх захисна функція була особливо сильною в давнину.У Візантії енколпіонами називали коробочки у формі хреста з реліквіями або написом-молитвою, що служили їхнім власникам як фалактерії(обереги) і носилися на грудях. На Русі традиція була перейнята: всередині такого хреста зберігалися мощі святих або частинки освяченої просфори Богородиці. Серед найпоширеніших зображень на хрестах-енколпіонах — розп'яття Христа, Богородиця, образи святих, зображення архангелів. Хрести - енколпіони Русі можна розділити на кілька типів:- із рельєфними зображеннями (ХІ ст), - з плоскими зображеннями на кінцях і рельєфною фігурою по центру, з емаллю (перша половина ХІІ ст), - з гравіюванням і площинними зображеннями, які виконані черню або інкрустовані оловом (друга половина XII ст). Окремо можна говорити про хрести з дрібними рельєфними фігурами і литими дзеркальними написами, появу яких відносять до кінця ХІІ - першої третини ХІІІ ст.

Скіфський воїн, V - IV століття до н. е., знайдений у похованні в Гладківщині Черкаської області України. Реконструкція обладунків та одягу Олександра Мінжуліна для Черкаського музею, виконана 1988 року, і графічна реконструкція Сергія Шаменкова.За матеріалами розкопок кургану 5 ст. до н.е. поблизу с. Гладківщина, Черкаська обл. Розкопки 1982 р.Науковці здійснили реконструкцію захисного обладунку, вивчивши археологічні знахідки, зафіксовані у похованні чоловіка-воїна. Основу обладунків виготовляли з міцної шкіри, на яку нашивали ряди залізних лускоподібних та бронзових видовжених пластинок. Обладунок включав шолом, що також закривав шию; коротку куртку-безрукавку; пластини-наплічники; широкий пояс; “штани”, що складались із “клина”, начеревної та стегнових деталей. Обладунок скіфи надівали зверху на вбрання: лляні куртку та штани, заправлені в короткі чобітки. Загальна вага обладунків сягала близько 23 кг. Озброєння воїна включало щит, меч, спис, лук зі стрілами (для них був спеціальний футляр – горит).

Мечі ULFBERHT — група середньовічних мечів, що були знайдені в Європі, датовані 9-11-им століттями, на лезах яких було нанесено напис +VLFBERH+T або +VLFBERHT+. Це слово означає - франкське власне ім'я людини і стало в якомусь роді торговою маркою, що використовували різні майстри протягом декількох століть. В Європі знайдено 170 мечів Ulfberht.Найімовірніше, що місцем походження мечів є Рейнська область (тобто в Австразії, центрального регіону Франкського королівства, пізніше частини племінного герцогства Франконія). Версія про Франкське походження мечів досить довго засновувалася на характерній формі імені Ulfberht, у мечі, що було знайдено в Lower Saxony у 2012 було використано свинець у руків'ї меча, що відповідно до аналізу має походження із регіону Таунус, що підсилює гіпотезу про Франкське виготовлення мечів Ulfberht. Але згодом ці мечі були досить популярними і престижними артефактами епохи Вікінгів в Скандинавії.В 2011 році в Дніпрі поблизу острова Хортиця було знайдено меч з таким самим клеймом.

Городоцький районний суд Львівської області визнав Роман В. винним у поширені комуністичної символіки. Обвинувачений продав радянський нагрудний знак та значки через OLX. Про це йдеться у вироку, який оприлюднили 25 червня в ЄДРЗа даними рішення, Роман В. виставив на продаж в інтернеті нагрудний знак з написом “Отличник советской армии” та два значки із зображенням комуністичних лідерів. В середині січня 2024 року він особисто за 250 грн продав радянську символіку покупцю.“У суді обвинувачений вину визнав повністю, обставини вчиненого не заперечив та показав, що мав значки з комуністичною символікою, які разом з іншими речами мав намір продати. Розмістив оголошення про їх продаж на сайті OLX. Зараз усвідомив протиправність скоєного, шкодує, з покликанням на каяття, просить його суворо не карати”,— йдеться у вироку.Відтак суд визнав Романа В. винним у кримінальному правопорушенні. Йому призначили річний випробувальний термін. Крім того, конфісковані комуністичні знаки суд зобовʼязав повернути підсудному.

МИХА́ЛКІВСЬКИЙ СКАРБ — комплекс знахідок. Два скарби (вагою бл. 7 кг) золотих речей раннього заліз. віку знайдені 1878 і 1897 поблизу с. Михалків Тернопільська обл.) на незначній відстані один від одного. Па­м’ятка належить до фракійського гальштату і датована 8–7 ст. до н. е. До скарбу входили: 2 діадеми з вертикальними зубцями у вигляді рогів; дугоподібні фібули з великими приймачами, 2-ма пружинами і намистинами; зооморфні фібули у вигляді вовків із опуклими дисками на боках, де вміщено солярні знаки й трискелії з качиних голів; великі чотирипелюсткові розетки; круглі фалари з опуклими півкулями на поверхні; браслети з вічкоподібними спіралями на кінцях; браслет із ажурним рядом хрестів; 4 низькі чаші; 2 пастові, 1 скляна, 1 бурштинова і понад 2 тисячі золотих намистин; навершя руків’я кинджала; сувій дроту і злиток золота. Частину Михайлівського скарбу, вагою понад 3 кг, викупив музей Дідушицьких у Львові(1940 вивезена до Москви) інші предмети зберігаються у музеях Відня, Будапешта, Кракова, Берліна.

Путивльським відділом Конотопської окружної прокуратури затверджено та направлено до суду обвинувальний акт стосовно 59-річного чоловіка, який привласнив унікальні предмети старовини (ч. 1 ст. 193. КК України),За даними слідства, у березні 2024 року обвинувачений без відповідного дозволу проводив пошуково-археологічні роботи на земельній ділянці на околиці с. Красне Конотопського р., під час яких знайшов деформований меч із зооморфним руків’ям у вигляді «Грифону» та зігнутий наконечник спису.Усвідомлюючи, що знайдені предмети мають особливу історичну та культурну цінність, діючи всупереч вимог чинного законодавства, чоловік не повідомив відповідний орган про знахідки, а привласнив їх та намагався продати..Відповідно до висновку спеціалістів вказані знахідки є предметами археології, та належать до культури пізнього латинського або пізнього перед римського періоду (в межах 120-60 рр. до н.е.). Судячи з наявної інформації, обидва предмети входили до поховального інвентарю воїнської кремації 1 ст. до н.е.

У Помпеях було знайдено чудову золоту прикрасу (I століття н. е.) – браслет вагою 610 грамів із зображенням двоголової змії зі скляними очима. Змія зображена тримає медальйон богині Діани, що надає виробу містичності та символізму. Його хитромудрий дизайн відображає художню майстерність того часу, поєднуючи красу з потужною іконографією.Браслет був знайдений у трагічному контексті, на руці жінки, яка загинула під час виверження Везувію у 79 році нашої ери. Разом з нею загинули ще один дорослий та дитина, коли обвалився балкон у їхньому будинку. Ці знахідки дозволяють зазирнути в останні миті життя жителів Помпей, які назавжди збереглися у вулканічному попелі.Пізніше цей браслет дав назву одному з найвідоміших будинків у Помпеях: "Будинок золотого браслета". Розкопки на цьому місці показали розкіш та пишність, а браслет служив символом багатства та статусу його мешканців. Сьогодні він є значним археологічним артефактом, що пов'язує майстерність помпейських ремісників з трагічною історією руйнування міста.

СКАРБ БРАТІВ ДЕЙКОВИХ Деколи навіть найменші і незначні людські поселення набувають світової слави. І нерідко ця слава набувається завдяки знайденим скарбам. Одним із таких невеликих міст став Панагюриште – населений пункт, про який дізналися у 1949 році завдяки золотим скарбам, знайденим тут. Дев'ять елементів посуду загальною вагою близько 6 кілограмів золота вражали своєю витонченістю та красою.В Болгарії люблять говорити, що тільки торкни землю лопатою - знайдеш скарб! В Панагюрішті сталося саме так. У невеликому провінційному містечку троє братів, копаючи глину, випадково натрапили на казкові скарби! Був звичайний робочий день, брати Павло, Петко та Михайло Дейкові займалися заготівлею глини у дворі заводу в Панагюришті. Раптом лопата Петко натрапила на щось тверде, він копнув глибше і побачив жовтий металевий відблиск. Він почав розгрібати землю і знову блиснув жовтий метал. Дейков вирішив, що це якийсь мідний предмет і покликав братів подивитися. Так і був знайдений один із цікавіших скарбів світу😎

Брати Дейкові зі скарбом:Скарб Панагюрище (Panagyurishko Gold Treasure) — фракійський скарб, виявлений випадково 8 грудня 1949 року трьома братами Павлом, Петком та Михайлом Дейковим, які разом працювали в районі заводу Мерульської плитки біля залізничного вокзалу Панагюристе, Болгарія.Складається з дев'яти золотих судин (фіолет, амфора та сім ритонів) загальною вагою 6,164 кг 23-каратного золота. Всі об'єкти рясно та художньо прикрашені сценами фракійських міфів, звичаїв та побуту. Скарбниця датується IV-III століттями до н. е. .. і вважається, що використовувався як королівський церемоніальний набір, можливо, одним з фракійських царів. Ручки великої амфори виконані у формі кентаврів, а на отворах для розливання вина зображені голови негрів. Між цими двома думками амфора прикрашена сценою боротьби Геракла зі змією. Три з семи ритонів - це глечики з головами Амазонки, на яких зображені сцени та герої грецької міфології, а на вілі є написи, що свідчать про його вагу в грецьких драмах та перських дариках.

Де шукати скарби?😎Скарби можна знайти на місцях колишніх поселень, де раніше жили і переміщалися люди. Відмінний варіант - орні поля, старовинні садиби, гаї. Знайти, де розташовувалися старовинні села, можна за історичними картами, наприклад, Шуберта. Втрати цінностей (при переїздах, переселеннях, походах) в минулі часи були великі, а це значить, що і знахідки будуть вагомими. Наприклад, монети, датовані сімнадцятим-вісімнадцятим століттям.На місцях старовинних поселень є ділянки, де ймовірність знайти цінності дуже велика. Це ринки і ярмарки. Такі місця не позначаються на карті, тому потрібно шукати джерела, з яких можна отримати цю інформацію. Хорошим місцем для шукача скарбів є і постоялі двори, де жили і ночували мандрівники. Для любителів антикваріату і старовинних монет в таких місцях буде, чим «поживитися».Прибутковим місцем стануть також ділянки, на яких розташовувалися питні будинки, так звана "корчма". Найчастіше вони перебували біля в’їзду або виїзду з села. У таких будинках люди веселилися, пили спиртні напої, часто билися, тому і часто втрачали монети. Знайти цінності можна на дорогах і різних стежках. Під час шляху люди часто втрачали цінні речі, а враховуючи те, що дороги були грунтові, ці речі просто тонули в густому бруді.Шукати скарби рекомендується і в тих місцях, де раніше були Броди і переправи. Враховуючи складності переходів, втрата монет була поширеним явищем. Також часто губилися монети біля мостів і на залізничних станціях.