Ліндсі Кленсі: де межа відповідальності психіатра?

У США триває суд у справі, яка стала одним із найскладніших кейсів для судової психіатрії.

Ліндсі Кленсі — медсестра, мати трьох дітей. Після народження третьої дитини в неї почалося різке погіршення стану: тяжка депресія, тривога, безсоння, суїцидальні думки та нав’язливі думки про можливу шкоду дітям.

Вона зверталася по психіатричну допомогу, лікувалася у кількох спеціалістів, отримувала різні препарати, була госпіталізована до психіатричної лікарні.

5 січня 2023 року її виписали зі стаціонару.

Через 19 днів вона вбила трьох своїх дітей, а потім намагалася накласти на себе руки.

Захист говорить про післяпологовий психоз і тяжкий психічний розлад. Обвинувачення — про усвідомлені дії.

А що відомо про дії лікарів?

З матеріалів справи випливає, що Кленсі неодноразово зверталася по допомогу, перебувала під наглядом різних психіатрів, отримувала медикаментозне лікування, яке кілька разів змінювали, і навіть проходила стаціонарне лікування.

Водночас у суді з’ясувалося, що частина лікарів не мала повної інформації про її стан і всі звернення, зокрема про контакти з кризовою лінією. Також психіатри не фіксували явних ознак психозу галюцинацій чи марення і спиралися на її заперечення суїцидальних і гоміцидальних намірів.

Тобто лікарі працювали з тим, що було доступно в моменті: депресія, тривога, безсоння, високий ризик, але без підтвердженого психозу.

І тепер головне питання

Чи достатньо в такій ситуації стандартної оцінки ризику і амбулаторного ведення — чи лікарі мали б діяти радикальніше, навіть без явних ознак психозу? Які ваші думки?