Деперсоналізація та дереалізаціяДеперсоналізація та дереалізація — це дисоціативні феномени, що проявляються порушенням сприйняття себе, власного тіла, психічних процесів або навколишньої реальності.Деперсоналізація — це стан, за якого людина переживає відчуження від самої себе. Може виникати відчуття, ніби власні думки, емоції, тіло чи дії сприймаються як «не свої», «чужі» або ніби людина спостерігає за собою збоку.Дереалізація — це порушення сприйняття навколишнього світу, коли оточення починає здаватися нереальним, віддаленим, «туманним», плоским, штучним або емоційно чужим. Людина може описувати це як відчуття, ніби вона перебуває «уві сні», «під склом» або «в кіно».Чому виникають ці стани?Найчастіше ці стани розглядаються як неспецифічні психопатологічні симптоми або дисоціативні захисні механізми, що можуть виникати у відповідь на гострий або хронічний стрес.Ці феномени можуть спостерігатися при:⭐️тривожних розладах, особливо при панічних атаках;⭐️ депресивних розладах;⭐️ посттравматичному стресовому розладі (ПТСР);⭐️ обсесивно-компульсивному розладі;виснаженні, недосипанні , хронічному стресі;інколи - при вживанні психоактивних речовин або в межах неврологічних/соматичних станів, що потребують диференційної діагностики.Важлива клінічна особливістьКлючова особливість деперсоналізації/дереалізації - збереження критичного ставлення до переживань. Тобто людина, як правило, усвідомлює, що «зі світом щось не так не буквально», а змінене саме її сприйняття. Це важливо для диференціації з психотичними станами, при яких критика може бути порушена.Чи небезпечно це?Епізодичні короткочасні переживання деперсоналізації або дереалізації можуть виникати навіть у психічно здорових людей у періоди перевтоми, сильного стресу чи недосипання. Водночас часті, тривалі або виражені симптоми, які порушують повсякденне функціонування, є підставою для звернення до психіатра або психотерапевта.